З А К О Н У К Р А Ї Н И Про стандартизацію
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 31, ст. 145 ) { Із змінами, внесеними згідно із Законами N 3164-IV ( 3164-15 )
від 01.12.2005, ВВР, 2006, N 12, ст.101 N 2289-VI ( 2289-17 )
від 01.06.2010, ВВР, 2010, N 33, ст.471 } ( У тексті Закону слова "центральний орган виконавчої влади
у сфері стандартизації" в усіх відмінках замінено словами
"центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації"
у відповідному відмінку згідно із Законом N 3164-IV ( 3164-15 )
від 01.12.2005 ) Цей Закон встановлює правові та організаційні засади
стандартизації в Україні і спрямований на забезпечення єдиної
технічної політики у цій сфері.
Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Основні терміни та їх визначення
У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
стандартизація - діяльність, що полягає у встановленні
положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних
чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня
впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення
ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх
функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі і
сприянню науково-технічному співробітництву;
міжнародна стандартизація - стандартизація, що проводиться на
міжнародному рівні та участь у якій відкрита для відповідних
органів усіх країн;
регіональна стандартизація - стандартизація, що проводиться
на відповідному регіональному рівні та участь у якій відкрита для
відповідних органів країн певного географічного або економічного
простору;
національна стандартизація - стандартизація, що проводиться
на рівні однієї країни;
орган стандартизації - орган, що займається стандартизацією,
визнаний на національному, регіональному чи міжнародному рівні,
основними функціями якого є розроблення, схвалення чи затвердження
стандартів;
нормативний документ - документ, який установлює правила,
загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх
результатів. Цей термін охоплює такі поняття як "стандарт",
"кодекс усталеної практики" та "технічні умови";
консенсус - загальна згода, яка характеризується відсутністю
серйозних заперечень по суттєвих питаннях у більшості
заінтересованих сторін та досягається в результаті процедури,
спрямованої на врахування думки всіх сторін та зближення розбіжних
точок зору;
стандарт - документ, розроблений на основі консенсусу та
затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначені для
загального і багаторазового використання правила, інструкції або
характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів,
включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є
необов'язковим. Стандарт може містити вимоги до термінології,
позначок, пакування, маркування чи етикетування, які
застосовуються до певної продукції, процесу чи послуги; ( Абзац
дев'ятий статті 1 в редакції Закону N 3164-IV ( 3164-15 ) від
01.12.2005 )
міжнародний та регіональний стандарти - стандарти, прийняті
відповідно міжнародним та регіональним органом стандартизації;
національні стандарти - державні стандарти України, прийняті
центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації та
доступні для широкого кола користувачів;
кодекс усталеної практики (звід правил) - документ, що
містить практичні правила чи процедури проектування, виготовлення,
монтажу, технічного обслуговування, експлуатації обладнання,
конструкцій чи виробів. Кодекс усталеної практики може бути
стандартом, частиною стандарту або окремим документом;
технічні умови - документ, що встановлює технічні вимоги,
яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні
умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим
документом.
( Абзац чотирнадцятий статті 1 виключено на підставі Закону
N 3164-IV ( 3164-15 ) від 01.12.2005 ) Стаття 2. Сфера дії Закону
Цей Закон регулює відносини, пов'язані з діяльністю у сфері
стандартизації та застосуванням її результатів, і поширюється на
суб'єкти господарювання незалежно від форми власності та видів
діяльності, органи державної влади, а також на відповідні
громадські організації.
Дія цього Закону не поширюється на ядерні матеріали,
фармацевтичну продукцію, стандарти медичного обслуговування,
бухгалтерського обліку, освіти, а також інші соціальні стандарти,
сфера дії яких встановлюється відповідними законами.
Стаття 3. Законодавство України у сфері стандартизації
Законодавство України у сфері стандартизації складається з
цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють
відносини у цій сфері.
Стаття 4. Об'єкти стандартизації
Об'єктами стандартизації є продукція, процеси та послуги,
зокрема матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність,
правила, процедури, функції, методи чи діяльність, персонал і
органи, а також вимоги до термінології, позначення, фасування,
пакування, маркування, етикетування.
( Стаття 4 в редакції Закону N 3164-IV ( 3164-15 ) від 01.12.2005 ) Стаття 5. Мета та основні принципи державної політики у сфері
стандартизації
Метою стандартизації в Україні є забезпечення раціонального
використання природних ресурсів, відповідності об'єктів
стандартизації їх функціональному призначенню, інформування
споживачів про якість продукції, процесів та послуг, підтримка
розвитку і міжнародної конкурентоспроможності продукції та
торгівлі товарами і послугами. ( Частина перша статті 5 в редакції
Закону N 3164-IV ( 3164-15 ) від 01.12.2005 )
Державна політика у сфері стандартизації базується на таких
принципах:
забезпечення участі фізичних і юридичних осіб в розробленні
стандартів та вільного вибору ними видів стандартів при
виробництві чи постачанні продукції, якщо інше не передбачено
законодавством;
відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття
стандартів з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін,
підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних
виробників;
доступності стандартів та інформації щодо них для
користувачів;
відповідності стандартів законодавству;
адаптації до сучасних досягнень науки і техніки з урахуванням
стану національної економіки;
пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних та
регіональних стандартів;
дотримання міжнародних та європейських правил і процедур
стандартизації;
участі у міжнародній (регіональній) стандартизації;
прийняття і застосування органами стандартизації на території
України Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття і
застосування стандартів відповідно до Угоди СОТ про технічні
бар'єри в торгівлі ( 981_008 ), що є додатком до Маракеської угоди
про заснування Світової організації торгівлі 1994 року
( 995_342 ). ( Частину другу статті 5 доповнено абзацом десятим
згідно із Законом N 3164-IV ( 3164-15 ) від 01.12.2005 )
Розділ II ОРГАНІЗАЦІЯ СТАНДАРТИЗАЦІЇ
Стаття 6. Суб'єкти стандартизації
Суб'єктами стандартизації є:
центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації;
рада стандартизації та технічного регулювання; ( Абзац третій
статті 6 в редакції Закону N 3164-IV ( 3164-15 ) від 01.12.2005 )
технічні комітети стандартизації;
інші суб'єкти, що займаються стандартизацією.
Стаття 7. Центральний орган виконавчої влади з питань
стандартизації
Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації
організовує, координує та провадить діяльність щодо розроблення,
схвалення, прийняття, перегляду, зміни, розповсюдження
національних стандартів відповідно до цього Закону і як
національний орган стандартизації представляє Україну в
міжнародних та регіональних організаціях із стандартизації.
Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації
виконує такі основні функції:
забезпечує реалізацію державної політики у сфері
стандартизації, у тому числі вживає обґрунтованих заходів для
прийняття і застосування органами стандартизації на території
України, а також регіональними органами стандартизації, створеними
на території України, членами яких вони є, Кодексу доброчинної
практики з розроблення, прийняття і застосування стандартів
відповідно до Угоди СОТ про технічні бар'єри в торгівлі
( 981_008 ), що є додатком до Маракеської угоди про заснування
Світової організації торгівлі 1994 року ( 995_342 ); ( Абзац
другий частини другої статті 7 в редакції Закону N 3164-IV
( 3164-15 ) від 01.12.2005 )
вживає заходів щодо гармонізації розроблюваних національних
стандартів з відповідними міжнародними (регіональними)
стандартами;
бере участь у розробленні і узгодженні технічних регламентів
та інших нормативно-правових актів з питань стандартизації;
встановлює правила розроблення, схвалення, прийняття,
перегляду, зміни та втрати чинності національних стандартів, їх
позначення, класифікації за видами та іншими ознаками, кодування
та реєстрації;
вживає заходів щодо виконання зобов'язань, зумовлених участю
в міжнародних (регіональних) організаціях стандартизації;
співпрацює у сфері стандартизації з відповідними органами
інших держав;
( Абзац восьмий частини другої статті 7 виключено на підставі Закону
N 3164-IV ( 3164-15 ) від 01.12.2005 ) приймає рішення щодо створення та припинення діяльності
технічних комітетів стандартизації, визначає їх повноваження та
порядок створення;
( Абзац десятий частини другої статті 7 виключено на підставі Закону
N 3164-IV ( 3164-15 ) від 01.12.2005 ) організовує надання інформаційних послуг з питань
стандартизації;
забезпечує адаптацію стандартів, процедур оцінки
відповідності, процедур сертифікації та практики відповідно до
сучасних досягнень науки і техніки; ( Частину другу статті 7
доповнено абзацом згідно із Законом N 3164-IV ( 3164-15 ) від
01.12.2005 )
встановлює процедуру та приймає рішення щодо створення та
припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначає
їх повноваження та порядок створення; ( Частину другу статті 7
доповнено абзацом згідно із Законом N 3164-IV ( 3164-15 ) від
01.12.2005 )
забезпечує відповідність національних стандартів цьому
Закону; ( Частину другу статті 7 доповнено абзацом згідно із
Законом N 3164-IV ( 3164-15 ) від 01.12.2005 )
встановлює символи або знаки, що засвідчують відповідність
продукції національним стандартам (далі - знак відповідності
стандартам); ( Частину другу статті 7 доповнено абзацом згідно із
Законом N 3164-IV ( 3164-15 ) від 01.12.2005 )
бере участь у розробленні технічних регламентів та підготовці
робочої програми з технічних регламентів; ( Частину другу статті 7
доповнено абзацом згідно із Законом N 3164-IV ( 3164-15 ) від
01.12.2005 )
бере участь у підготовці міжнародних і регіональних
стандартів, які розробляються відповідними міжнародними та
регіональними організаціями, та підготовці рекомендацій для
процедур оцінки відповідності, забезпечуючи врахування інтересів
України; ( Частину другу статті 7 доповнено абзацом згідно із
Законом N 3164-IV ( 3164-15 ) від 01.12.2005 )
співпрацює та проводить консультації з відповідними органами
у сфері стандартизації інших держав, у разі потреби вживає заходів
для розв'язання суперечок або скарг, які виникають; ( Частину
другу статті 7 доповнено абзацом згідно із Законом N 3164-IV
( 3164-15 ) від 01.12.2005 )
формує програму робіт з стандартизації та не рідше одного
разу на шість місяців публікує актуалізовану програму; ( Частину
другу статті 7 доповнено абзацом згідно із Законом N 3164-IV
( 3164-15 ) від 01.12.2005 )
веде реєстр стандартів та документів з стандартизації;
( Частину другу статті 7 доповнено абзацом згідно із Законом
N 3164-IV ( 3164-15 ) від 01.12.2005 )
організовує створення і ведення національного фонду
нормативних документів та Національного інформаційного центру
міжнародної інформаційної мережі (ISONET); ( Частину другу статті
7 доповнено абзацом згідно із Законом N 3164-IV ( 3164-15 ) від
01.12.2005 )
організовує розповсюдження офіційних публікацій національних
стандартів, правил усталеної практики і класифікаторів та іншої
друкованої продукції стосовно прийнятих національних стандартів,
стандартів та документів відповідних міжнародних та регіональних
організацій стандартизації, членами яких він є чи з якими
співпрацює відповідно до положень цих організацій або відповідних
договорів, а також делегує ці повноваження іншим організаціям;
( Частину другу статті 7 доповнено абзацом згідно із Законом
N 3164-IV ( 3164-15 ) від 01.12.2005 )
забезпечує і сприяє співробітництву між виробниками,
постачальниками, споживачами продукції, процесів і послуг та
відповідними державними органами у сфері стандартизації. ( Частину
другу статті 7 доповнено абзацом згідно із Законом N 3164-IV
( 3164-15 ) від 01.12.2005 )
Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації
може виконувати інші функції та повноваження згідно із законами
України.
Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації
вносить подання до Кабінету Міністрів України щодо делегування
повноважень стосовно організації розроблення, схвалення,
прийняття, перегляду та зміни національних стандартів у галузі
будівництва та промисловості будівельних матеріалів центральному
органу виконавчої влади в цій сфері діяльності.
( Статтю 8 виключено на підставі Закону N 3164-IV ( 3164-15 )
від 01.12.2005 ) Стаття 9. Технічні комітети стандартизації
Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації
створює технічні комітети, на які покладаються функції з
розроблення, розгляду та погодження міжнародних (регіональних) та
національних стандартів.
Технічні комітети стандартизації формуються з урахуванням
принципу представництва всіх заінтересованих сторін. До роботи в
технічних комітетах стандартизації залучаються на добровільних
засадах уповноважені представники органів виконавчої влади,
органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання та їх
об'єднань, науково-технічних та інженерних товариств (спілок),
товариств (спілок) споживачів, відповідних громадських
організацій, провідні науковці і фахівці.
Організаційне забезпечення діяльності технічних комітетів
здійснюють їх секретаріати.
Положення про технічні комітети затверджує центральний орган
виконавчої влади з питань стандартизації.
Технічні комітети стандартизації не можуть мати на меті
одержання прибутку від своєї діяльності.
Членство в технічних комітетах стандартизації є добровільним.
( Статтю 9 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 3164-IV
( 3164-15 ) від 01.12.2005 )
Стаття 10. Інші суб'єкти, що займаються стандартизацією
Центральні органи виконавчої влади та організації мають право
у відповідних сферах діяльності та в межах повноважень з
урахуванням своїх господарських та професійних інтересів
організовувати і виконувати роботи із стандартизації, зокрема:
розробляти, схвалювати, приймати, переглядати, змінювати
стандарти відповідного рівня та припиняти їх дію, встановлювати
правила їх розроблення, позначення та застосування;
представляти Україну у відповідних спеціалізованих
міжнародних та регіональних організаціях стандартизації,
виконувати зобов'язання, передбачені положеннями про ці
організації;
створювати і вести реєстри нормативно-правових актів та
нормативних документів для забезпечення своєї діяльності та
інформаційного обміну;
видавати і розповсюджувати свої стандарти, документи
спеціалізованих відповідних міжнародних та регіональних
організацій стандартизації, членами яких вони є чи з якими
співпрацюють на підставі положень про ці організації або
відповідних договорів, а також делегувати ці повноваження іншим
організаціям.
Центральні органи виконавчої влади та організації повинні
інформувати центральний орган виконавчої влади з питань
стандартизації про роботи із стандартизації за своїми напрямами
для виконання Кодексу доброчинної практики з розроблення,
прийняття та застосування стандартів відповідно до Угоди СОТ про
технічні бар'єри в торгівлі ( 981_008 ), що є додатком до
Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі
1994 року ( 995_342 ).
Міністерство оборони України, враховуючи особливості цієї
сфери, визначає порядок застосування стандартів для задоволення
потреб оборони України відповідно до покладених на нього функцій.
( Стаття 10 в редакції Закону N 3164-IV ( 3164-15 ) від
01.12.2005 )
Розділ III СТАНДАРТИ ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Стаття 11. Нормативні документи із стандартизації
і застосування стандартів
Залежно від рівня органу, який приймає чи схвалює нормативні
документи із стандартизації, вони поділяються на:
національні стандарти, правила усталеної практики та
класифікатори, прийняті чи схвалені центральним органом виконавчої
влади з питань стандартизації, а також видані ним каталоги та
реєстри загальнодержавного застосування;
стандарти, технічні умови та правила усталеної практики,
прийняті чи схвалені іншими органами та організаціями, що
займаються питаннями стандартизації, а також видані ними каталоги.
Стандарти застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на
них в інших документах.
Стандарти застосовуються на добровільній основі, за винятком
випадків, коли застосування цих стандартів вимагають технічні
регламенти.
Стандарти повинні бути викладені таким чином, щоб їх
неможливо було використовувати з метою введення в оману споживачів
продукції, якої стосується стандарт, чи надавати перевагу
виробнику продукції або продукції залежно від місця її
виготовлення.
Порядок розроблення, перегляду, внесення змін, прийняття та
опублікування стандартів встановлюється Законом України "Про
стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності"
( 3164-15 ).
( Стаття 11 в редакції Закону N 3164-IV ( 3164-15 ) від 01.12.2005 ) ( Статтю 12 виключено на підставі Закону N 3164-IV ( 3164-15 ) від 01.12.2005 ) ( Статтю 13 виключено на підставі Закону N 3164-IV ( 3164-15 ) від 01.12.2005 ) Стаття 14. Знак відповідності національним стандартам
Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації
має право встановлювати знак відповідності продукції національним
стандартам.
Національний знак відповідності продукції національним
стандартам - знак, який засвідчує відповідність позначеної ним
продукції всім вимогам стандартів, які поширюються на цю
продукцію.
Опис та правила застосування національного знака
відповідності продукції національним стандартам встановлюються
центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації.
Відповідність продукції національним стандартам добровільно
підтверджується у порядку, встановленому центральним органом
виконавчої влади з питань стандартизації.
Розділ IV
ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ПРАВО
ВЛАСНОСТІ НА СТАНДАРТИ, КОДЕКСИ УСТАЛЕНОЇ
ПРАКТИКИ ТА ТЕХНІЧНІ УМОВИ
Стаття 15. Право власності на стандарти
Право власності на національні стандарти, правила усталеної
практики, класифікатори та каталоги належить державі. Від імені
держави права власника на ці документи здійснює центральний орган
виконавчої влади з питань стандартизації.
Право власності на стандарти, технічні умови та кодекси
усталеної практики, прийняті чи схвалені іншими органами та
організаціями, що займаються стандартизацією, належить
організаціям, установам, за кошти яких вони створені або яким воно
передано в установленому законом порядку.
Стандарт може розроблятися на продукцію і процес, які є
об'єктами стандартизації та одночасно об'єктами інтелектуальної
або промислової власності, якщо розробник стандарту отримав дозвіл
від власника прав на продукцію або процес у встановленому законом
порядку.
Забороняється повністю чи частково відтворювати, тиражувати і
розповсюджувати як офіційні видання будь-які стандарти, кодекси
усталеної практики, класифікатори або їх частини без дозволу їх
власника чи уповноваженої ним особи, крім випадків, передбачених
цим Законом.
У разі відтворення чи розповсюдження стандарту, правила
усталеної практики без дозволу їх власника чи уповноваженої ним
особи орган чи організація, яка прийняла стандарт, не несе
відповідальності за невідповідність тексту розповсюджуваного
документа його офіційному тексту чи за наслідки, спричинені
застосуванням розповсюдженого документа.
Власник об'єкта права власності має право на відшкодування
збитків, завданих йому недозволеним розповсюдженням стандарту,
правил усталеної практики, класифікатора та каталогу, відповідно
до закону.
Стаття 16. Видання та розповсюдження стандартів
Національні стандарти, правила усталеної практики,
класифікатори та каталоги оприлюднюються, видаються та
розповсюджуються центральним органом виконавчої влади з питань
стандартизації.
Видання та розповсюдження документів відповідних міжнародних
і регіональних організацій, членом яких є Україна, здійснюються
центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації,
іншими органами та організаціями з питань стандартизації
відповідно до положень про них.
Для надання інформації заінтересованим сторонам центральний
орган виконавчої влади з питань стандартизації функціонує як
Національний інформаційний центр міжнародної інформаційної мережі
(ISONET) та веде каталог національних стандартів.
Органи та організації, які розробляють та приймають
стандарти, що можуть створювати бар'єри для торгівлі, надають
копії проектів і прийнятих стандартів центральному органу
виконавчої влади з питань стандартизації, який надає цю інформацію
заінтересованим сторонам через Національний інформаційний центр
міжнародної інформаційної мережі (ISONET).
Інформаційні послуги надаються шляхом опублікування офіційних
текстів стандартів, інформаційних та довідкових видань, а також їх
розповсюдження інформаційними мережами в порядку ініціативи та на
замовлення.
( Розділ IV в редакції Закону N 3164-IV ( 3164-15 ) від 01.12.2005 ) Розділ V МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
Стаття 17. Міжнародне співробітництво у сфері стандартизації
Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації
відповідно до закону представляє інтереси України в міжнародних
організаціях із стандартизації, вживає заходів щодо адаптації
законодавства України у сфері стандартизації до законодавства
Європейського Союзу, здійснює співробітництво в цій сфері з
відповідними органами інших країн, приймає рішення про приєднання
до міжнародних (регіональних) систем стандартизації, укладає
договори про співробітництво та здійснення робіт у сфері
стандартизації.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого
надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що
передбачені цим Законом, то застосовуються норми міжнародного
договору.
Розділ VI ФІНАНСУВАННЯ РОБІТ ІЗ СТАНДАРТИЗАЦІЇ
Стаття 18. Джерела фінансування
Роботи із стандартизації фінансуються замовниками цих робіт.
Джерелами фінансування є:
кошти Державного бюджету України;
кошти, передбачені на виконання програм і проектів;
кошти суб'єктів господарювання;
кредити банків;
інші кошти, передбачені законом.
Витрати підприємств, пов'язані з розробленням стандартів,
відносяться до витрат на науково-технічне забезпечення їх
господарської діяльності.
Витрати на роботи із стандартизації бюджетних установ та
організацій відшкодовуються за рахунок коштів, передбачених на їх
утримання.
Замовниками робіт із стандартизації за кошти Державного
бюджету України є центральні органи виконавчої влади, на які
законодавством покладено відповідальність за технічне регулювання
у визначених сферах діяльності.
Замовлення робіт із стандартизації за кошти Державного
бюджету України, в тому числі на державне оборонне замовлення,
здійснюється відповідно до Закону України "Про здійснення
державних закупівель" ( 2289-17 ).
{ Частина шоста статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2289-VI ( 2289-17 ) від 01.06.2010 } Стаття 19. Використання коштів, одержаних від реалізації
стандартів
Кошти, одержані від реалізації національних, регіональних і
міжнародних стандартів, спрямовуються виключно на виконання робіт
із стандартизації, розвиток науково-технічної бази.
Розділ VII ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України протягом одного року з дня
набрання чинності цим Законом:
внести до Верховної Ради України законопроекти щодо
приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом;
прийняти нормативно-правові акти, що випливають з цього
Закону;
забезпечити приведення своїх нормативно-правових актів, а
також нормативно-правових актів міністерств та інших центральних
органів виконавчої влади у відповідність з нормами цього Закону;
визначити порядок та терміни дії галузевих стандартів та
прирівняних до них інших нормативних документів колишнього СРСР.
3. Державні та інші стандарти є чинними до припинення їх дії
або до прийняття відповідних стандартів згідно з вимогами цього
Закону.
4. Вимоги державних та інших стандартів, обов'язкові до
виконання, є чинними до прийняття відповідних технічних
регламентів та інших нормативно-правових актів, які регулюють ці
питання.
5. До приведення законодавства у відповідність з цим Законом
законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються в
частині, що не суперечить цьому Закону.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 17 травня 2001 року
N 2408-III
Публікації документа
Голос України від 20.06.2001 — № 108
Урядовий кур’єр від 20.06.2001 — № 108
Офіційний вісник України від 29.06.2001 — 2001 р., № 24, стор. 15, стаття 1057, код акту 19094/2001
Відомості Верховної Ради України від 03.08.2001 — 2001 р., № 31, стаття 145
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ МЕЖГОСУДАРСТВЕННЫЙ СТАНДАРТ
Будівельні матеріали
СКЛОПАКЕТИ КЛЕЄНІ БУДІВЕЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
Технічні умови
ДСТУ Б В.2.7-107-2001
(ГОСТ 24866-99)
Видання офіційне
СТЕКЛОПАКЕТЫ КЛЕЕНЫЕ СТРОИТЕЛЬНОГО НАЗНАЧЕНИЯ
Технические условия
ГОСТ 24866-99
Издание официальное
Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України
Межгосударственная научно-техническая комиссия по стандартизации, техническому нормированию и сертификации
в строительстве
Київ 2001
ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99)
Передмова
1 РОЗРОБЛЕНИЙ
ВАТ “Институт стекла”, “ЦНИИпромзданий”, Управлінням стандартизації, технічного нормування і сертифікації Держбуду Росії за участю “Glastechniche Industrie Peter Lisec GmbH” та ДУ “Федеральный научно-технический центр сертификации в строительстве”
ВНЕСЕНИЙ Держбудом Росії
2 ПРИЙНЯТИЙ
Міждержавною науково-технічною комісією із стандартизації, технічного нормування та сертифікації в будівництві (МНТКБ) 2 грудня 1999р.
За прийняття проголосували
Найменування
держави
Найменування органу
державного управління
будівництвом
Республіка
Вірменія
Міністерство містобудування
Республіка
Казахстан
Комітет у справах будівництва Міністерства енергетики, індустрії і торгівлі
Киргизька
Республіка
Державна інспекція з архітек-тури і будівництва при Уряді
Республіка
Молдова
Міністерсво розвитку територій, будівництва і комунального господарства
Російська
Федерація
Держбуд
Республіка
Таджикистан
Комітет у справах архітектури і будівництва
Республіка
Узбекистан
Державний комітет будівництва, архітектури і житлової політики
Україна
Держбуд
3 ВВЕДЕНИЙ В ДІЮ
Наказом Держбуду України від 31.08.2001 р. № 170 на заміну ГОСТ 24866-89
Даний державний стандарт України не може бути повністю або частково відтворений, тиражований та розповсюджений як офіційне видання без дозволу Держбуду України
Предисловие
1 РАЗРАБОТАН
ОАО “Институт стекла”, “ЦНИИпромзда-ний”, Управлением стандартизации, технического нормирования и сертификации Госстроя России с участием “Glastechniche Industrie Peter Lisec GmbH” и ГУ “Федеральный научно-технический центр сертификации в строительстве”
ВНЕСЕН Госстроем России
2 ПРИНЯТ
Межгосударственной научно-технической
комиссией по стандартизации, техническому
нормированию и сертификации в строи
тельстве (МНТКС) 2 декабря 1999 г.
За принятие проголосовали
Наименование
Государства
Наименование органа государственного управления строительством
Республика
Армения
Министерство градостроительства
Республика
Казахстан
Комитет по делам строитель-ства Министерства энергетики, индустрии и торговли
Киргизкая
Республика
Государственная инспекция по архитектуре и строительству при правительстве
Республика
Молдова
Министерство развития территорий, строительства и коммунального хозяйства
Российская
Федерация
Госстрой
Республика
Таджикистан
Комитет по делам архитектуры и строительства
Республика
Узбекистан
Государственный комитет строительства, архитектуры и жилищной политики
Украина
Госстрой
3 ВЗАМЕН
ГОСТ 24866-89
Настоящий межгосударственный стандарт не может быть полностью или частично воспроизведен, тиражирован и распространен в качестве официального издания без разрешения МНТКС
Укрархбудінформ
ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99)
Зміст Содержание
1 Галузь використання…………………………….. 1
2 Нормативні посилання………………………….. .1
3 Класифікація, основні параметри
і розміри…………………………………………….. .2
4 Загальні технічні вимоги………………………. .7
5 Правила приймання……………………………… 13
6 Методи контролю……………………………….. 16
7 Транспортування і зберігання………………… 25
8 Рекомендації з виготовлення, проекту-
вання, монтажу та експлуатації……………… 26
9 Гарантії виготовлювача……………………….. 28
Додаток А
Оптичні і теплотехнічні характеристики склопакетів 29
Додаток Б
Мінімальна товщина стекол…………………. 31
Додаток В
Визначення герметичності
cклопакетів……………………………………….. 32
1 Область применения…………………………….. .1
2 Нормативные ссылки…………………………… .1
3 Классификация, основные параметры и
размеры……………………………………………… .2
4 Общие технические требования…………….. .7
5 Правила приемки…………………………………. 13
6 Методы контроля………………………………… 16
7 Транспортирование и хранение………………. 25
8 Рекомендации по изготовлению, проекти-рованию, монтажу и эксплуатации 26
9 Гарантии изготовителей………………………… 28
Приложение А
Оптические и теплотехничес-
кие характеристики стеклопакетов…………. 29
Приложение Б
Минимальная толщина стекол………………… 31
Приложение В
Определение герметичности
cтеклопакетов……………………………………… 32
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ МЕЖГОСУДАРСТВЕННЫЙ СТАНДАРТ
Будівельні матеріали
Склопакети клеєні будівельного призначення Технічні умови
Строительные материалы
Стеклопакеты клееные строительного назначения Технические условия
Building materials
Sealed insulating glass units Specifications
ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99)
Чинний від 2002-01-01
1 ГАЛУЗЬ ВИКОРИСТАННЯ
Даний стандарт розповсюджується на склопакети клеєні будівельного призначення (далі -склопакети), призначені для заскління світло-прозорих конструкцій віконних і дверних блоків, перегородок, зенітних ліхтарів та ін.
Стандарт не розповсюджується на спеціальні види склопакетів, які застосовують у будівельних конструкціях (кулестійкі, вогнетривкі, з полімерними плівками у міжскляному просторі, з криволінійними поверхнями тощо).
Вимоги даного стандарту є обов’язковими (крім застережених у тексті як рекомендовані або довідкові).
Стандарт може бути використаний для цілей сертифікації.
2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ
У даному стандарті наведені посилання на такі нормативні документи:
Дата введения 2002-01-01
1 ОБЛАСТЬ ПРИМЕНЕНИЯ
Настоящий стандарт распространяется на стеклопакеты клееные строительного назначения (далее – стеклопакеты), предназначенные для остекления светопрозрачных конструкций оконных и дверных блоков, перегородок, зенитных фонарей и др.
Стандарт не распространяется на специальные виды стеклопакетов, применяемых в строительных конструкциях (пулестойкие, огнестойкие, с полимерными пленками в межстекольном пространстве, с криволинейными поверхностями и т.п.).
Требования настоящего стандарта являются обязательными (кроме оговоренных в тексте как рекомендуемые или справочные).
Стандарт может быть использован для целей сертификации.
2 НОРМАТИВНЫЕ ССЫЛКИ
В настоящем стандарте приведены ссылки на следующие нормативные документы:
ГОСТ 111-90
Стекло листовое. Технические условия
ГОСТ 166-89
Штангенциркули. Технические условия
ГОСТ 427-75
Линейки измерительные металлические. Технические условия
ГОСТ 577-68
Индикаторы часового типа с ценой деления 0,01 мм. Технические условия
ГОСТ 2768-84
Ацетон технический. Технические условия
ГОСТ 3749-77
Угольники поверочные 90°. Технические условия
ГОСТ 3956-76
Силикагель технический. Технические условия
ГОСТ 4295-80
Ящики дощатые для листового стекла. Технические условия
Видання офіційне
Издание официальное
ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99) С.2
ГОСТ 5244-79
Стружка древесная. Технические условия
ГОСТ 5533-86
Стекло листовое узорчатое. Технические условия
ГОСТ 6507-90
Микрометры. Технические условия
ГОСТ 6709-72
Вода дистиллированная. Технические условия
ГОСТ 7481-78
Рулетки измерительные металлические. Технические условия
ГОСТ 7502-98
Рулетки измерительные металлические. Технические условия
ГОСТ 9805-84
Спирт изопропиловый. Технические условия
ГОСТ 10198-91
Ящики деревянные для грузов массой св. 200 до 20000 кг. Общие
технические условия
ГОСТ 12162-77
Двуокись углерода твердая. Технические условия
ГОСТ 14192-96
Маркировка грузов
ГОСТ 15102-75
Контейнер универсальный металлический закрытый номинальной массой брутто 5,0 т. Технические условия
ГОСТ 20435-75
Контейнер универсальный металлический закрытый номинальной массой брутто 3,0 т. Технические условия
ГОСТ 22235-76
Вагоны грузовые магистральных железных дорог колеи 1520 мм.
Общие требования по обеспечению сохранности при производстве
погрузочно-разгрузочных и маневровых работ
ГОСТ 24104-88
Весы лабораторные общего назначения и образцовые. Общие технические условия
ГОСТ 25336-82
Посуда и оборудование лабораторные стеклянные. Типы, основные параметры и размеры
ГОСТ 28498-90
Термометры жидкостные стеклянные. Общие технические требования. Методы испытаний
ДСТУ Б В.2.6-17-2000
(ГОСТ 26602.1-99)
Блоки віконні і дверні.
Методи визначення
опору теплопередачі
ГОСТ 26602.1-99
Блоки оконные и дверные.
Методы определения сопротивления теплопередаче
ДСТУ Б В.2.6-19-2000
(ГОСТ 26602.3-99)
Блоки віконні і дверні.
Метод визначення
опору звукоізоляції
ГОСТ 26602.3-99
Блоки оконные и дверные.
Метод определения сопротивления звукоизоляции
ДСТУ Б В.2.6-23-2001
(ГОСТ 23166-99)
Блоки віконні. Загальні технічні умови
ГОСТ 23166-99
Блоки оконные. Общие технические условия
ДСТУ Б В.2.7-13-95
(ГОСТ 26302-93)
Скло. Методи визначен-ня коефіцієнтів направ-леного пропускання і відбивання світла
ГОСТ 26302-93
Стекло. Методы определения коэффициентов направленного пропускания и отражения света
ДСТУ Б В.2.7-110-2001
(ГОСТ 30698-2000)
Скло загартоване буді-вельне. Технічні умови
ГОСТ 30698-2000
Стекло закаленное строитель-ное. Технические условия
3 КЛАСИФІКАЦІЯ, ОСНОВНІ
ПАРАМЕТРИ І РОЗМІРИ
3.1 Склопакети повинні виготовлятися відповідно до вимог даного стандарту за конструкторською та технологічною документацією, затвердженою у встановленому порядку.
3.2 Склопакети являють собою об’ємні вироби, що складаються з двох або трьох листів скла, з’єднаних між собою за контуром з допомогою дистанційних рамок та герметиків, що утворюють герметично замкнуті камери, заповнені висушеним повітрям або іншим газом.
3 КЛАССИФИКАЦИЯ, ОСНОВНЫЕ
ПАРАМЕТРЫ И РАЗМЕРЫ
3.1 Стеклопакеты должны изготавливаться в соответствии с требованиями настоящего стандарта по конструкторской и технологической документации, утвержденной в установленном порядке.
3.2 Стеклопакеты представляют собой объемные изделия, состоящие из двух или трех листов стекла, соединенных между собой по контуру с помощью дистанционных рамок и герметиков, образующих герметически замкнутые камеры, заполненные осушенным воздухом или другим газом.
ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99) С.3
Склопакети у залежності від кількості камер підрозділяють на типи:
СПО – однокамерні;
СПД – двокамерні.
Типи і конструкція склопакетів наведена на рисунку 1.
Допускається за узгодженням виготовлювача зі споживачем виготовляти склопакети з чотирьох та більше плоских листів скла, а також встановлювати декоративні рамки всередині склопакетів.
3.3 Склопакети у залежності від призначення поділяються на види:
– склопакети загальнобудівельного призначення;
– склопакети будівельного призначення із спеціальними властивостями;
Стеклопакеты в зависимости от числа камер подразделяют на типы:
СПО – однокамерные;
СПД – двухкамерные.
Типы и конструкция стеклопакетов приведены на рисунке 1.
Камеры стеклопакетов могут быть заполнены:
– осушенным воздухом;
– инертным газом (аргон – Аг, криптон – Кг и др.);
– шестифтористой серой (SF6).
Допускается по согласованию изготовителя с потребителем изготавливать стеклопакеты из четырех и более плоских листов стекла, а также устанавливать декоративные рамки внутри стеклопакетов.
3.3 Стеклопакеты в зависимости от назначения подразделяют на виды:
– стеклопакеты общестроительного назначения;
– стеклопакеты строительного назначения со специальными свойствами;
1- скло; 2 – дистанційна рамка; 3- вологопоглинач; 4 – нетверднучий герметик; 5 – терднучий герметик; 6 – повітряний прошарок (міжскляна відстань); 7 – рекомендовані варіанти розташування низькоемісійного покриття у разі його застосування; 8 – дегрідаційні отвори: δ-товщина скла; h – товщина склопакета;hс – відстань між стеклами; D – глибина герметизуючого шару
Рисунок 1 – Типи і конструкції склопакетів
1 – стекло; 2 – дистанционная рамка; 3 – влагопоглотитель; 4 – нетвердеющий герметик; 5 – твердеющий герметик; 6 – воздушная прослойка (межстекольное расстояние); 7 – рекомендуемые варианты расположения низкоэмиссионного покрытия в случае его применения; 8 – дегидрационные отверстия: δ – толщина стекла; h – толщина стеклопакета; h – расстояние между стеклами; D – глубина герметизирующего слоя
Рисунок 1 – Типы и конструкции стеклопакетов
ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99) С.4
– ударостійкі (Уд);
– енергозберігаючі (Е);
– сонцезахисні (С);
– морозостійкі (М);
– шумозахисні (Ш).
Вимоги, які ставляться до кожного виду склопакетів будівельного призначення, що доповнюють вимоги даного стандарту, повинні бути викладені у НД (тут і далі за текстом – стандартах, технічних умовах, технічних свідоцтвах, договорах на поставку, затверджених у встановленому порядку) на відповідний вид склопакета.
3.4 Види скла, які застосовують при виготовленні склопакетів, вказані у таблиці 1.
– ударостойкие (Уд);
– энергосберегающие (Э);
– солнцезащитные (С);
– морозостойкие (М);
– шумозащитные (Ш).
Требования, предъявляемые к каждому виду стеклопакетов строительного назначения, дополняющие требования настоящего стандарта, должны быть изложены в НД (здесь и далее по тексту – стандартах, технических условиях, технических свидетельствах, договорах на поставку, утвержденных в установленном порядке) на соответствующий вид стеклопакета.
3.4 Виды стекла, применяемые при изготовлении стеклопакетов, указаны в таблице 1.
Таблиця 1
Таблица 1
Найменування виду скла Наименование вида стекла
Позначення НД на скло, яке застосовують
Обозначение НД на применяемое стекло
Позначення скла (марки) Обозначение стекла (марки)
Листове
Листовое
ГОСТ 111
М1, М2, М7
Візерунчасте
Узорчатое
ГОСТ 5533
У
Армоване
Армированное
ГОСТ 7481
А
Армоване поліроване Армированное полированное
НД
Ап
Багатошарове: Многослойное:
ударостійке ударостойкое
тривке до пробивання устойчивое к пробиванию
безпечне безопасное
НД
НД
НД
А1, А2, A3
Б1, Б2, БЗ
СМ1, СМ2, СМЗ, СТ1, СТ2, СТЗ
Забарвлене у масі
Окрашенное в массе
НД
Т
Зміцнене: Упрочненное:
хімічно зміцнене химически упрочненное
загартоване закаленное
НД
ГОСТ 30698
Х
З
Сонцезахисне
Солнцезащитное
НД
С
Енергозберігаюче: Энергосберегающее
з твердим покриттям с твердым покрытием
з м’яким покриттям
с мягким покрытием
НД
НД
К
И
3.5 Номінальна товщина склопакетів рекомендується від 14 до 60 мм, відстань між стеклами – від 8 до 36 мм.
3.5 Номинальная толщина стеклопакетов рекомендуется от 14 до 60 мм, расстояние между стеклами – от 8 до 36 мм.
ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99) С.5
Граничне відхилення номінальної товщини склопакетів – (±1) мм.
У складних конструкціях склопакетів (наприклад, у випадку застосування багатошарового скла) допускається за узгодженням виготовлювача зі споживачем збільшення граничних відхилень товщини до (±1,5) мм.
3.6 Розміри склопакетів за висотою і шириною, як правило, не повинні перевищувати (3,2 ´ 3,0) м. Номінальні розміри склопакетів встановлюють у договорі на їх виготовлення (поставку).
Не рекомендується виготовлення склопакетів розмірами менше (300 х 300) мм, а також із співвідношенням сторін більше 5:1.
Склопакети складної конфігурації (наприклад, круглі, овальні, трикутні) виготовляють за робочими кресленнями або шаблонами, що затверджені у встановленому порядку.
3.7 Граничні відхилення номінальних розмірів склопакетів за висотою і шириною повинні відповідати значенням, вказаним у таблиці 2. При цьому зміщення стекол одне відносно одного не повинне перевищувати 1,0 мм.
Предельное отклонение номинальной толщины стеклопакетов – (±1) мм.
В сложных конструкциях стеклопакетов (например, в случае применения многослойного стекла) допускается по согласованию изготовителя с потребителем увеличение предельных отклонений толщины до (±1,5) мм.
3.6 Размеры стеклопакетов по высоте и ширине, как правило, не должны превышать (3,2 ´ 3,0) м. Номинальные размеры стеклопакетов устанавливают в договоре на их изготовление (поставку).
Не рекомендуется изготовление стеклопакетов размерами менее (300 х 300) мм, а также с соотношением сторон более 5:1.
Стеклопакеты сложной конфигурации (например, круглые, овальные, треугольные) изготавливают по рабочим чертежам или шаблонам, утвержденным в установленном порядке.
3.7 Предельные отклонения номинальных размеров стеклопакетов по высоте и ширине должны соответствовать значениям, указанным в таблице 2. При этом смещение стекол относительно друг друга не должно превышать 1,0 мм.
Таблиця 2 У міліметрах
Таблица 2 В миллиметрах
Номінальний розмір за висотою і шириною
Номинальный размер по высоте и ширине
Однокамерний склопакет Однокамерный стеклопакет
Двокамерний склопакет Двухкамерный стеклопакет
До 1000 вкл.
±1,0
±1,5
Понад 1000 до 2000 вкл.
Свыше 1000 до 2000 вкл.
±2,0
±2,5
Понад 2000
Свыше 2000
±2,5
±3,0
3.8 Для склопакетів прямокутної форми різниця довжин діагоналей не повинна перевищувати значень, вказаних у таблиці 3.
3.8 Для стеклопакетов прямоугольной формы разность длин диагоналей не должна превышать значений, указанных в таблице 3.
Таблиця 2 У міліметрах
Таблица 2 В миллиметрах
Довжина діагоналей
Длина диагоналей
Різниця довжин, не більше
Разность длин, не более
До 1300 вкл.
3
Понад 1300 до 2300 вкл.
Св. 1300 до 2300 вкл.
4
Понад 2300
Св. 2300
5
3.9 Відхилення від площинності листів скла у склопакеті не повинно перевищувати 0,001 довжини найменшої сторони склопакета при використанні листового скла за ГОСТ 111. При використанні інших видів стекол відхилення від площинності не повинне перевищувати значень, встановлених у НД ( у
3.9 Отклонение от плоскостности листов стекла в стеклопакете не должно превышать 0,001 длины наименьшей стороны стеклопакета при использовании листового стекла по ГОСТ 111. При использовании других видов стекол отклонение от плоскостности не должно превышать значений
ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99) С.6
разі відсутності у НД вимог до цього показника значення відхилень від площинності допускається приймати 0,001 довжини найменшої сторони склопакета).
3.10 Відхилення від прямолінійності кромок склопакета не повинно перевищувати граничні відхилення за висотою і шириною, вказані у таблиці 2.
3.11 Для склопакетів, які мають складну конфігурацію, відхилення форми повинно бути у межах полів допусків, які встановлюють у кресленнях (шаблонах) на їх виготовлення.
3.12 Глибина внутрішнього герметизуючого шару (перший шар) повинна бути не менше 4 мм. Глибина зовнішнього герметизуючого шару по торцю склопакета повинна бути не менше 3 мм, а загальна глибина герметизуючого шару – не менше 9 мм. Товщину першого герметизуючого шару встановлюють у технологічній документації у залежності від виду герметика, що застосовують. Герметизуючі шари склопакета наведені на рисунку 2.
3.13 Рекомендована відстань між декоративною рамкою та поверхнею скла – не менше 3 мм.
3.14 Умовне позначення склопакета повинно складатись: із позначення типу, характеристики скла, яке застосовують (вид скла та його товщина), відстані між стеклами, виду газоза-повнення, висоти, ширини, товщини склопакета, виду склопакета та позначення даного стандарту.
установленных в НД (при отсутствии в НД требований к этому показателю значение отклонений от плоскостности допускается принимать 0,001 длины наименьшей стороны стеклопакета)
3.10 Отклонение от прямолинейности кромок стеклопакета не должно превышать предельные отклонения по высоте и ширине, указанные в таблице 2.
3.11 Для стеклопакетов, имеющих сложную конфигурацию, отклонения формы должны находиться в пределах полей допусков, которые устанавливают в чертежах (шаблонах) на их изготовление.
3.12 Глубина внутреннего герметизирующего слоя (первый слой) должна быть не менее 4 мм. Глубина наружного герметизирующего слоя по торцу стеклопакета должна быть не менее 3 мм, а общая глубина герметизирующего слоя – не менее 9 мм. Толщину первого герметизирующего слоя устанавливают в технологической документации в зависимости от вида применяемого герметика. Герметизирующие слои стеклопакета приведены на рисунке 2.
3.13 Рекомендуемое расстояние между декоративной рамкой и поверхностью стекла – не менее 3 мм.
3.14 Условное обозначение стеклопакета должно состоять: из обозначения типа, характеристики применяемого стекла (вид стекла и его толщина), расстояния между стеклами, вида газонаполнения, высоты, ширины, толщины стеклопакета, вида стеклопакета и обозначения настоящего стандарта.
D – загальна глибина герметизуючого шару; F -глибина першого герметизуючого шару; G – глибина другого герметизуючого шару; Е – глибина зовнішнього герметизуючого шару; Н – товщина першого герметизуючого шару
Рисунок 2 – Герметизуючі шари склопакета
D – общая глубина герметизирующего слоя; F -глубина первого герметизирующего слоя; G – глубина второго герметизирующего слоя; Е – глубина наружного герметизирующего слоя; Н – толщина первого герметизирующего слоя
Рисунок 2 – Герметизирующие слои стеклопакета
ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99) С.7
Приклад умовного позначення однокамерного склопакета, який складається з двох листових стекол товщиною 4 мм марки m1 за ГОСТ 111, з відстанню між стеклами 16 мм, заповненого аргоном, висотою 1500 мм, шириною 800 мм, товщиною 24 мм, загальнобудівельного призначення:
Склопакет СП04М1-16Аг-4М1 1500´800´24 ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99).
Те саме двокамерного склопакета, який складається з трьох листових стекол товщиною 4 мм марки М1 за ГОСТ 111, з відстанню між стеклами 12 мм, заповненого повітрям, висотою 1500 мм, шириною 800 мм, товщиною 36 мм, загальнобудівельного призначення:
Склопакет СПД 4М1-12-4М1-12-4М1 1500х800х36 ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99).
Те саме двокамерного склопакета, який складається з трьох листових стекол товщиною 4 мм марки М1 за ГОСТ 111, з м’яким низькоемісійним покриттям на внутрішньому склі, відстань між стеклами 12 мм, заповнення: зовнішня камера –повітря, внутрішня камера – аргон, висотою 1500 мм, шириною 800 мм, товщиною 36 мм, морозостійкого, енергозберігаючого:
Склопакет СПД 4М1-12-4М1-12Аг-И4 1500х800х36 М Е ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99).
4 ЗАГАЛЬНІ ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ
4.1 Характеристики
4.1.1 За нормами обмеження вад зовнішнього вигляду скла склопакети повинні відповідати вимогам, вказаним у стандартах і (або) технічних умовах на види скла, які застосовують.
4.1.2 Склопакети повинні мати рівні кромки і цілі кути. Щерблення краю скла у склопакеті, відколки, виступи краю скла, пошкодження кутів скла не допускаються.
Рекомендується використовувати скло зі шліфованою кромкою (при застосуванні загартованого скла кромку обробляють до його загартування).
4.1.3 Поверхні стекол у склопакетах повинні бути чистими, не допускаються забруднення, мастильні плями.
4.1.4 Герметизуючі шари у склопакетах (у т.ч. у місцях кутових з’єднань і на межі першого і другого шарів герметизації) повинні бути суцільними, без розривів і порушень герметизуючого шару.
Пример условного обозначения однокамерного стеклопакета, состоящего из двух листовых стекол толщиной 4 мм марки М1 по ГОСТ 111, с расстоянием между стеклами 16 мм, заполненного аргоном, высотой 1500 мм, шириной 800 мм, толщиной 24 мм, общестроительного назначения:
То же двухкамерного стеклопакета, состоящего из трех листовых стекол толщиной 4 мм марки M1 по ГОСТ 111, с расстоянием между стеклами 12 мм, заполненного воздухом, высотой 1500 мм, шириной 800 мм, толщиной 36 мм, общестроительного назначения:
То же двухкамерного стеклопакета, состоящего из трех листовых стекол толщиной 4 мм марки М1 по ГОСТ 111, с мягким низкоэмиссионным покрытием на внутреннем стекле, расстояние между стеклами 12 мм, заполнение: наружная камера -–воздух, внутренняя камера -–аргон, высотой 1500 мм, шириной 800 мм, толщиной 36 мм, морозостойкого, энергосберегающего:
Стеклопакет СПД 4М1-12-4М1-12Аг-И4 1500х800х36 М Э ГОСТ 24866-99.
4 ОБЩИЕ ТЕХНИЧЕСКИЕ ТРЕБОВАНИЯ
4.1 Характеристики
4.1.1 По нормам ограничения пороков внешнего вида стекла стеклопакеты должны соответствовать требованиям, указанным в стандартах и (или) технических условиях на применяемые виды стекла.
4.1.2 Стеклопакеты должны иметь ровные кромки и целые углы. Щербление края стекла в стеклопакете, сколы, выступы края стекла, повреждение углов стекла не допускаются.
Рекомендуется использовать стекло со шлифованной кромкой (при применении закаленного стекла кромку обрабатывают до его закалки).
4.1.3 Поверхности стекол в стеклопакетах должны быть чистыми, не допускаются загрязнения, масляные пятна.
4.1.4 Герметизирующие слои в стеклопакетах (в т.ч. в местах угловых соединений и на границе первого и второго слоев герметизации) должны быть сплошными, без разрывов и нарушений герметизирующего слоя.
ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99) С.8
Герметик не повинен попадати всередину камери склопакета.
4.1.5 Склопакети повинні бути герметичними.
4.1.6 Оптичні викривлення скопакетів (крім склопакетів, виготовлених із застосуванням візерунчастого або армованого скла), які можна побачити у світлі, що проходить, під час спостереження екрану “цегляна стіна” під кутом більше або рівним 60°, не допускаються.
4.1.7 Основні фізичні характеристики скло-пакетів повинні відповідати вимогам, вказаним у таблиці 4.
Довідкові значення фізичних властивостей найбільш поширених конструкцій склопакетів наведені у додатку А.
Герметик не должен попадать внутрь камеры стеклопакета.
4.1.5 Стеклопакеты должны быть герме-тичными.
4.1.6 Оптические искажения стеклопакетов (кроме стеклопакетов, изготовленных с применением узорчатого или армированного стекла), видимые в проходящем свете при наблюдении экрана “кирпичная стена” под углом более или равным 60°, не допускаются.
4.1.7 Основные физические характеристики стеклопакетов должны соответствовать требованиям, указанным в таблице 4.
Справочные значения физических свойств наиболее распространенных конструкций стеклопакетов приведены в приложении А.
Таблиця 4
Таблица 4
Вид склопакета Вид стеклопакета
Тип склопакета Тип стеклопакета
Опір теплопередачі, м20С/Вт, не менше Сопротивление теплопередаче, м20С/Вт, не менее
Коефіцієнт направленого пропускання світла, %, не менше Коэффициент направленного пропускания света, %, не менее
Звукоізоляція, дБа, не менше Звукоизоляция, дБа, не менее
Точка роси,0С, не вище Точка росы, 0С, не выше
Клас
захисту,
не менше, Класс защиты,
не менее
Загальнобудівель-ного призначення
Общестроительного назначения
Однокамерний Однокамерный
0,32
80
25
Мінус 45
Минус 45
–
Двокамерний Двухкамерный
0,44
72
27
Те саме То же
–
Ударостійкі
Ударостойкие
Однокамерний Однокамерный
0,32
74
26
»
А1
Двокамерний Двухкамерный
0,44
67
28
»
А1
Сонцезахисні
Солнцезащитные
Однокамерний Однокамерный
0,32
–
25
»
–
Двокамерний Двухкамерный
0,44
–
27
»
–
Енергозберігаючі
Энергосберегающие
Однокамерний Однокамерный
0,58
75
26
»
–
Двокамерний Двухкамерный
0,72
65
28
»
–
Морозостійкі
Морозостойкие
Однокамерний Однокамерный
0,58
75
26
Мінус 55 Минус 55
–
Двокамерний Двухкамерный
0,72
65
28
Те саме Тоже
–
Шумозахисні
Шумозащитные
Однокамерний Однокамерный
0,32
74
34
Мінус 45 Минус 45
–
Двокамерний Двухкамерный
0,44
67
34
Те саме Тоже
–
Примітка. Для характеристики сонцезахисних склопакетів застосовують коефіцієнт загального припускання сонячної енергії, який встановлюють у проектній документації
Примечание. Для характеристики солнцезащитных стеклопакетов применяют коэффициент общего пропускания солнечной энергии, который устанавливают в проектной документации
ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99) С.9
4.1.8 Склопакети повинні бути довговічними (стійкими до тривалих циклічних кліматичних впливів). Довговічність (надійність) склопакетів повинна становити не менше 20 умовних років експлуатації. До 01.07.2002 р. допускається застосовувати показник довговічності – 10 умовних років експлуатації.
4.1.9 Об’єм заповнення склопакетів газом повинен складати не менше 90 % об’єму між-скляного простору склопакета.
4.1.10 Конструкції склопакетів повинні витримувати експлуатаційні навантаження згідно з діючими будівельними нормами з урахуванням вимог даного стандарту.
Рекомендована товщина стекол склопакетів у віконних блоках за ДСТУ Б В.2.6-23 (ГОСТ 23166) у залежності від вітрових навантажень наведена у додатку Б.
4.2 Вимоги до матеріалів
4.2.1 Матеріали і комплектуючі деталі, які застосовують для виготовлення склопакетів, повинні відповідати вимогам НД.
4.2.2 Для виготовлення дистанційних рамок застосовують стрічку або готові профілі з алюмінієвих або сталевих неіржавіючих сплавів. Рекомендується виготовляти дистанційні рамки методом гнуття (для забезпечення кращої герметичності склопакета), а також застосовувати рамки з терморозривом.
У випадку виготовлення дистанційної рамки методом складання з прямолінійних елементів і кутиків усі стики між елементами рамки повинні бути ретельно заповнені нетвердіючим гермети-ком (бутилом).
Допускається виготовляти дистанційні рамки з інших матеріалів за умови забезпечення вимог до склопакетів, встановлених у даному стандарті.
Дистанційні рамки повинні мати перфоровані отвори з боку міжскляного простору. Розмір отворів повинен бути менше діаметра гранул вологопоглинача.
Допуски на геометричні розміри і відхилення від форми дистанційних рамок повинні забезпечувати виконання вимог до розмірів і форми склопакетів.
Приклади конструкцій дистанційних рамок наведено на рисунку 3.
4.2.3 При виготовленні склопакетів як вологопоглинач використовують синтетичний гранульований цеоліт без зв’язуючих речовин (молекулярне сито) або технічний силікагель, яким заповнюють порожнини дистанційних рамок.
4.1.8 Стеклопакеты должны быть долговечными (стойкими к длительным циклическим климатическим воздействиям). Долговечность (надежность) стеклопакетов должна составлять не менее 20 условных лет эксплуатации. До 01.07.2002 г. допускается применять показатель долговечности –10 условных лет эксплуатации.
4.1.9 Объем заполнения стеклопакета газом должен составлять не менее 90 % объема межстекольного пространства стеклопакета.
4.1.10 Конструкции стеклопакетов должны выдерживать эксплуатационные нагрузки согласно действующим строительным нормам с учетом требований настоящего стандарта.
Рекомендуемая толщина стекол стеклопакетов в оконных блоках по ГОСТ 23166 в зависимости от ветровых нагрузок приведена в приложении Б.
4.2 Требования к материалам
4.2.1 Материалы и комплектующие детали, применяемые для изготовления стеклопакетов, должны соответствовать требованиям НД.
4.2.2 Для изготовления дистанционных рамок применяют ленту или готовые профили из алюминиевых или стальных нержавеющих сплавов. Рекомендуется изготавливать дистанционные рамки методом гнутья (для обеспечения лучшей герметичности стеклопакета), а также применять рамки с терморазрывом.
В случае изготовления дистанционной рамки методом сборки из прямолинейных элементов и уголков все стыки между элементами рамки должны быть тщательно заполнены нетвердеющим герметиком (бутилом)
Допускается изготавливать дистанционные рамки из других материалов при условии обеспечения требований к стеклопакетам, установленных в настоящем стандарте.
Дистанционные рамки должны иметь перфорированные отверстия со стороны межстекольного пространства. Размер отверстий должен быть меньше диаметра гранул влагопоглотителя.
Допуски на геометрические размеры и отклонения от формы дистанционных рамок должны обеспечивать выполнение требований к размерам и форме стеклопакетов.
Примеры конструкций дистанционных рамок приведены на рисунке 3.
4.2.3 При изготовлении стеклопакетов в качестве влагопоглотителя применяют синтетический гранулированный цеолит без связующих веществ (молекулярное сито) или технический силикагель, которыми заполняют
ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99) С.10
а – дистанційна рамка з прямолінійних деталей, зібрана на чотирьох з’єднувальних кутиках (1), б -дистанційна рамка, виготовлена методом гнуття і замкнута на одному з’єднувачі (2).
Розміри гранул вологопоглинача повинні бути більші ніж дегідраційні отвори у дистанційній рамці. При заповнені склопакета інертними газами розміри пор у вологопоглиначі повинні бути менше 0,3 мкм.
Ефективність вологопоглинача, визначена за методом підвищення температури, повинна бути не менше 20°С для силікагелів і не менше 35°С для молекулярного сита, а за методом максимальної вологоємності при відносній вологості 60 % – не менше 15 %.
Об’єм заповнення дистанційних рамок вологопоглиначем і порядок його контролю встановлюють у технологічній документації у залежності від розмірів склопакетів і герметиків, які використовують, але не менше 50 % об’єму.
4.2.4 Як герметики першого герметизуючого шару використовують поліізобутиленові герметики (бутили). Для другого герметизуючого шару застосовують полісульфідні (тіоколові), по-ліуретанові або силіконові герметики.
Герметики, які застосовують, повинні мати адгезійну здатність і міцність, що забезпечують потрібні характеристики склопакетів.
Герметики повинні бути дозволені до застосовування органами державного санітарного нагляду і мати гігієнічні висновки.
а – дистанционная рамка из прямолинейных деталей, собранная на четырех соединительных уголках (1), б – дистанционная рамка, изготовленная методом гнутья и замкнутая на одном соединителе (2).
полости дистанционных рамок. Размеры гранул влагопоглотителя должны быть больше чем дегидрационные отверстия в дистанционной рамке. При заполнении стеклопакета инертными газами размеры пор во влагопоглотителе должны быть менее 0,3 мкм.
Эффективность влагопоглотителя, определенная по методу повышения температуры, должна быть не менее 20°С для силикагелей и не менее 35°С для молекулярного сита, а по методу максимальной влагоемкости при относительной влажности 60 % – не менее 15 %.
Объем заполнения дистанционных рамок влагопоглотителем и порядок его контроля устанавливают в технологической документации в зависимости от размеров стеклопакетов и используемых герметиков, но не менее 50 % объема.
4.2.4 В качестве герметиков первого герметизирующего слоя применяют полиизобутиле-новые герметики (бутилы). Для второго герметизирующего слоя применяют полисульфидные (тиоколовые), полиуретановые или силиконовые герметики.
Применяемые герметики должны иметь адгезионную способность и прочность, обеспечивающие требуемые характеристики стеклопакетов.
Герметики должны быть разрешены к применению органами государственного санитарного надзора и иметь гигиенические заключения.
ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99) С.11
4.2.5 Для виготовлення склопакетів застосовують стекла завтовшки не менше 3 мм.
4.2.6 При застосуванні скла з м’яким (не стійким до зовнішніх впливів) покриттям по всьому периметру скла повинна бути обчищена від покриття кромка завширшки (8-10) мм. Скло повинно бути встановлено покриттям усередину скло-пакета, при цьому кромка скла без покриття не повинна попадати у поле зору при оцінюванні зовнішнього виду склопакета.
4.2.7 У випадках, коли у склопакетах для зовнішнього заскління застосовують незміцнене скло, його коефіцієнт поглинання світла повинен бути не більше 25 %.
Скло з більш високим коефіцієнтом поглинання світла повинно бути зміцненим.
4.2.8 Вимоги до декоративних рамок, які використовують у склопакетах, встановлюють у конструкторській та технологічній документації.
Приклади конструкцій декоративних рамок наведено на рисунку 4.
4.2.5 Для изготовления стеклопакетов применяют стекла толщиной не менее 3 мм.
4.2.6 При применении стекла с мягким (не стойким к внешним воздействиям) покрытием по всему периметру стекла должна быть очищена от покрытия кромка шириной (8-10) мм. Стекло должно быть установлено покрытием внутрь стеклопакета, при этом кромка стекла без покрытия не должна попадать в поле зрения при оценке внешнего вида стеклопакета.
4.2.7 В случаях, когда в стеклопакетах для наружного остекления применяют неупрочненное стекло, его коэффициент поглощения света должен быть не более 25 %.
Стекло с более высоким коэффициентом поглощения света должно быть упрочненным.
4.2.8 Требования к декоративным рамкам, используемым в стеклопакетах, устанавливают в конструкторской и технологической документации.
Примеры конструкций декоративных рамок приведены на рисунке 4.
4.2.9 Матеріали, які застосовують для виготовлення склопакетів, повинні бути перевірені на сумісність і морозостійкість у процесі проведення випробування склопакетів на довговічність.
4.3 Маркування,упакування
4.3.1 На кожний склопакет (на дистанційну рамку або на скло у нижньому лівому кутку) наносять чітке маркування, яке не змивається, читається з приміщення і містить:
– найменування і/або товарний знак підприємства-виготовлювача;
– умовне позначення склопакета;
– місяць і дві останні цифри року виготовлення.
4.2.9 Применяемые для изготовления стеклопакетов материалы должны быть проверены на совместимость и морозостойкость в процессе проведения испытания стеклопакетов на долговечность.
4.3 Маркировка, упаковка
4.3.1 На каждый стеклопакет (на дистанционную рамку или на стекло в левом нижнем углу) наносят четкую, несмываемую маркировку, читаемую из помещения и содержащую:
– наименование и/или товарный знак предприятия-изготовителя;
– условное обозначение стеклопакета;
– месяц и две последние цифры года изготовления.
ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99) С.12
У разі застосування у склопакеті багатошарового або загартованого скла маркування на склопакеті повинно бути розміщене так, щоб було видно маркування багатошарового або загартованого скла.
Допускається у маркуванні вказувати додаткову кодову інформацію за узгодженням виготовлювача і споживача, розшифровку якої вказують у договорі або технічних умовах.
При нанесенні маркування на скло допускається скорочувати позначення склопакета (наприклад: 4-16-Аг-И4), при цьому у випадках, коли склопакет повинен бути змонтований певною стороною зовні (або всередину приміщення), умови маркування цієї сторони встановлюють у договорі на поставку.
4.3.2 На кожний контейнер або ящик наклеюють ярлик, у якому вказують:
– найменування і/або товарний знак підприємства-виготовлювача;
– умовне позначення склопакетів;
– кількість склопакетів у шт. і м2;
– відомості про сертифікацію;
– дату упакування;
– номер пакувальника.
4.3.3 Маркування на ящиках повинно містити маніпуляційні знаки, що означають “Крихке. Обережно”, “Верх”, “Берегти від вологи” за ГОСТ 14192.
4.3.4 Склопакети пакують у ящики з дощок за ГОСТ 4295 (типи 1, 2, 3, 4, 5), ГОСТ 10198 (типи 1-1, 1-2, 11-1, 11-2) або ящики за НД;
розміщують в універсальних контейнерах за ГОСТ 20435, ГОСТ 15102, спеціалізованих контейнерах або спеціальній тарі за НД, що забезпечують збереження склопакетів.
За узгодженням між виготовлювачем і споживачем допускаються інші способи упакування.
Простір між склопакетами і стінками контейнера або ящика повинен бути заповнений деревною стужкою за ГОСТ 5244 або іншим ущільнювальним матеріалом.
4.3.5 При упакуванні склопакети повинні бути розділені пробковими або еластичними полімерними прокладками по кутах склопакета. Товщину прокладок вибирають, виходячи з розмірів склопакета і можливих перепадів тиску у процесі транспортування і зберігання склопакетів.
В случае применения в стеклопакете многослойного или закаленного стекла маркировка на стеклопакете должна быть расположена так, чтобы была видна маркировка многослойного или закаленного стекла.
Допускается в маркировке указывать дополнительную кодовую информацию по согласованию изготовителя и потребителя, расшифровку которой указывают в договоре или технических условиях.
При нанесении маркировки на стекло допускается сокращать обозначение стеклопакета (например: 4-16-Аr-И4), при этом в случаях, когда стеклопакет должен быть смонтирован определенной стороной наружу (или внутрь помещения), условия маркировки этой стороны устанавливают в договоре на поставку.
4.3.2 На каждый контейнер или ящик наклеивают ярлык, в котором указывают:
– наименование и/или товарный знак предприятия-изготовителя;
– условное обозначение стеклопакетов;
– количество стеклопакетов в шт. и м2;
– сведения о сертификации;
– дату упаковки;
– номер упаковщика.
4.3.3 Маркировка на ящиках должна содержать манипуляционные знаки, означающие “Хрупкое. Осторожно”, “Верх”, “Беречь от влаги” по ГОСТ 14192.
4.3.4 Стеклопакеты упаковывают в дощатые ящики по ГОСТ 4295 (типы 1 ,2, 3, 4, 5), ГОСТ 10198 (типы 1-1, 1-2, 11-1, 11-2) или в ящики по НД; размещают в универсальных контейнерах по ГОСТ 20435, ГОСТ 15102, специализированных контейнерах или специальной таре по НД, обеспечивающих сохранность стеклопакетов.
По согласованию изготовителя и потребителя допускаются другие способы упаковки.
Пространство между стеклопакетами и стенками контейнера или ящика должно быть заполнено древесной стружкой по ГОСТ 5244 или другим уплотняющим материалом.
4.3.5 При упаковке стеклопакеты должны быть разделены пробковыми или эластичными полимерными прокладками по углам стеклопакета. Толщину прокладок выбирают исходя из размеров стеклопакета и возможных перепадов давления в процессе транспортирования и хранения стеклопакетов.
ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99) С.13
5 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ
5.1 Склопакети повинні бути прийняті службою технічного контролю на відповідність вимогам даного стандарту.
Приймання склопакетів проводять партіями.
Партією вважають кількість склопакетів одного умовного позначення і оформлених одним документом про якість.
Допускається встановлювати об’єм партії у технічній документації виготовлювача (але не більше, ніж об’єм випуску виробів за зміну) і у договорі про поставку (але не більше 500 шт.).
5.2 Склопакети піддають приймально-здавальним і періодичним випробуванням відповідно до таблиці 5.
5.3 Приймально-здавальні випробування
5.3.1 При проведенні приймально-здавальних випробувань за 3.5,3.7-3.12,4.1.1-4.1.4 об’єм вибірки приймають за таблицею 6.
5.3.2 Партію склопакетів вважають прийнятою, якщо число дефектних склопакетів менше або дорівнює приймальному числу, і бракують, якщо число дефектних склопакетів більше приймального числа.
5.3.3 Для перевірки герметичності і оптичних викривлень відбирають не менше двох склопакетів, прийнятих за 5.3.1.
Партію вважають прийнятою, якщо кожний склопакет відповідає вимогам 4.1.5,
4.1.6. При невідповідності хоча б одного склопакета вимогам 4.1.5,4.1.6 проводять повторну перевірку за відповідним показником на подвоєній кількості склопакетів, відібраних із даної партії. При одержанні незадовільних результатів повторної перевірки хоча б на одному склопакеті партію не приймають.
За умови стабільності технології приймально-здавальні випробування герметичності і оптичних викривлень склопакетів допускається проводити 1 раз на три доби.
5 ПРАВИЛА ПРИЕМКИ
5.1 Стеклопакеты должны быть приняты службой технического контроля на соответствие требованиям настоящего стандарта.
Приемку стеклопакетов производят партиями.
Партией считают количество стеклопакетов одного условного обозначения и оформленных одним документом о качестве.
Допускается устанавливать объем партии в технической документации изготовителя (но не более, чем объем выпуска изделий в смену) и в договоре на поставку (но не более 500 шт.).
5.2 Стеклопакеты подвергают приемо-сда-точным и периодическим испытаниям в соответствии с таблицей 5.
5.3 Приемо-сдаточные испытания
5.3.1 При проведении приемо-сдаточных испытаний по 3.5, 3.7-3.12,4.1.1-4.1.4 объем выборки принимают по таблице 6.
5.3.2 Партию стеклопакетов считают принятой, если число дефектных стеклопакетов меньше или равно приемочному числу, и бракуют, если число дефектных стеклопакетов больше приемочного числа.
5.3.3 Для проверки герметичности и оптических искажений отбирают не менее двух стеклопакетов, принятых по 5.3.1.
Партию считают принятой, если каждый стеклопакет соответствует требованиям 4.1.5,
4.1.6. При несоответствии хотя бы одного стеклопакета требованиям 4.1.5, 4.1.6 проводят повторную проверку по соответствующему показателю на удвоенном числе стеклопакетов, отобранных от данной партии. При получении неудовлетворительных результатов повторной проверки хотя бы на одном стеклопакете партию не принимают.
При условии стабильности технологии приемо-сдаточные испытания герметичности и оптических искажений стеклопакетов допускается проводить 1 раз в трое суток.
* Герметичність при проведенні приймально-здавальних випробувань визначають методом, викладеним у додатку В (В.1-В.5), а періодичних – у 6.9, або додатку В (В.6)
* Герметичность при проведении приемно-сдаточных испытаний определяют методом, изложенным в приложении В (В.1-В.5), а периодических – в приложении В (В.6)
Таблиця 6
Таблица 6
Об’єм партії, шт.
Объем партии, шт.
До 15
16-25
26-90
91-150
151-500
Об’єм вибірки, шт.
Объем выборки, шт.
2
3
5
8
13
Приймальне число Приемочное число
0
0
0
1
1
ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99) С.15
5.4 Періодичні випробування
5.4.1 Для проведення періодичних випробувань за показниками точки роси, коефіцієнта направленого пропускання світла, класу захисту, об’єму заповнення камер газом відбирають не менше двох зразків з числа прийнятих за 5.3.1.
Число зразків для випробувань герметичності, довговічності опору теплопередачі, звукоізоляції встановлюють відповідно до НД на ці види випробувань.
5.4.2 При невідповідності хоча б одного зразка вимогам даного стандарту за будь-яким з показників 5.4.1 випуск продукції забороняють до усунення технологічних або конструктивних недоробок, яке повинно бути підтверджено позитивним результатом випробувань не менше ніж двох. Партій виробів за відповідним показником.
5.5 При постановці склопакетів на виробництво проводять кваліфікаційні випробування виробів за усіма вимогами даного стандарту. В обгрунтованих випадках допускається суміщу-вати проведення кваліфікаційних та сертифікаційних випробувань виробів.
5.6 Порядок проведення виробничого операційного контролю якості склопакетів, а також вхідного контролю матеріалів, які застосовують при їх виготовленні, встановлюють у технологічній документації.
Ефективність вологопоглинача контролюють не рідше 1 раз за зміну і при одержанні кожної нової партії вологопоглинача (методи випробувань за 6.17, 6.18).
Герметики контролюють при одержанні кожної нової партії матеріалу (методи випробувань за 6.19, 6.20).
5.7 Споживач має право проводити контрольну перевірку якості склопакетів, виконуючи при цьому правила приймання і методи випробувань, вказані у даному стандарті.
5.8 Приймання склопакетів споживачем не звільняє виготовлювача від відповідальності при виявленні прихованих дефектів, які привели до порушення експлуатаційних характеристик виробів протягом гарантійного терміну служби.
5.9 Кожну партію склопакетів супроводжують паспортом, у якому вказують:
– найменування та/або товарний знак підприємства-виготовлювача:
– умовне позначення склопакетів;
– кількість ящиків або контейнерів у партії;
– кількість склопакетів, м2 (шт.);
5.4 Периодические испытания
5.4.1 Для проведения периодических испытаний по показателям точки росы, коэффициента направленного пропускания света, класса защиты, объема заполнения камер газом отбирают не менее двух образцов из числа принятых по 5.3.1.
Число образцов для испытаний герметичности, долговечности, сопротивления теплопередаче, звукоизоляции устанавливают согласно НД на эти виды испытаний.
5.4.2 При несоответствии хотя бы одного образца требованиям настоящего стандарта по любому из показателей 5.4.1 выпуск продукции запрещают до устранения технологических или конструктивных недоработок, которое должно быть подтверждено положительным результатом испытаний не менее чем двух партий изделий по соответствующему показателю.
5.5 При постановке стеклопакетов на производство проводят квалификационные испытания изделий по всем требованиям настоящего стандарта. В обоснованных случаях допускается совмещать проведение квалификационных и сертификационных испытаний изделий.
5.6 Порядок проведения производственного операционного контроля качества стеклопакетов, а также входного контроля применяемых при их изготовлении материалов устанавливают в технологической документации.
Эффективность влагопоглотителя контролируют не реже чем 1 раз в смену и при получении каждой новой партии влагопоглотителя (методы испытаний по 6.17, 6.18).
Герметики контролируют при получении каждой новой партии материала (методы испытаний по 6.19, 6.20).
5.7 Потребитель имеет право проводить контрольную проверку качества стеклопакетов, соблюдая при этом правила приемки и методы испытаний, указанные в настоящем стандарте.
5.8 Приемка стеклопакетов потребителем не освобождает изготовителя от ответственности при обнаружении скрытых дефектов, приведших к нарушению эксплуатационных характеристик изделий в течение гарантийного срока службы.
5.9 Каждую партию стеклопакетов сопровождают паспортом, в котором указывают:
– наименование и/или товарный знак предприятия-изготовителя;
– условное обозначение стеклопакетов;
– число ящиков или контейнеров в партии;
– количество стеклопакетов, м2 (шт.);
ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99) С.16
– номер і дату видачі документа;
– основні технічні характеристики склопа-кетів: коефіцієнт направленого пропускання світла, опір теплопередачі, точку роси, звукоізоляцію, клас захисту (для ударостійких пакетів);
– дані про сертифікацію;
– відмітку про приймання продукції.
6 МЕТОДИ КОНТРОЛЮ
6.1 Випробування склопакетів проводять при температурі повітря (20±4)0С, перед випробуваннями склопакети витримують при цій же температурі не менше 4 годин, якщо немає інших вказівок.
Найменший час між проведенням випробувань і виготовленням склопакета встановлю-ють у технологічній документації у залежності від матеріалів і технологій, які застосовують.
6.2 Висоту, ширину і довжину діагоналей склопакетів вимірюють металевою рулеткою за ГОСТ 7502 з ціною поділки не більше 1 мм із застосуванням металевих косинців за ГОСТ 3 749 відповідно до рисунка 5.
Порядок контролю розмірів склопакетів складної конфігурації встановлюють у технічній документації.
Висоту і ширину вимірюють паралельно кромкам склопакета між двома точками, розташованими на відстані 50 мм від кромок і посередині склопакета. Результати кожного вимірювання повинні знаходитись у межах відхилень, що допускаються.
6.3 Товщину склопакета вимірюють у чотирьох точках у середині кожної сторони склопакета штангенциркулем за ГОСТ 166 з ціною поділки не більше 0,1 мм або мікрометром за ГОСТ 6507 з ціною поділки не більше 0,01 мм.
– номер и дату выдачи документа;
– основные технические характеристики стеклопакетов: коэффициент направленного пропускания света, сопротивление теплопередаче, точку росы, звукоизоляцию, класс защиты (для ударостойких стеклопакетов);
– сведения о сертификации;
– отметку о приемке продукции.
6 МЕТОДЫ КОНТРОЛЯ
6.1 Испытания стеклопакетов проводят при температуре воздуха (20±4)0С, перед испытаниями стеклопакеты выдерживают при этой же температуре не менее 4 часов, если нет других указаний.
Наименьшее время между проведением испытаний и изготовлением стеклопакета устанавливают в технологической документации в зависимости от применяемых материалов и технологий.
6.2 Высоту, ширину и длину диагоналей стеклопакетов измеряют металлической рулеткой по ГОСТ 7502 с ценой деления не более 1 мм с применением металлических угольников по ГОСТ 3749 в соответствии с рисунком 5.
Порядок контроля размеров стеклопакетов сложной конфигурации устанавливают в технической документации.
Высоту и ширину измеряют параллельно кромкам стеклопакета между двумя точками, расположенными на расстоянии 50 мм от кромок и посредине стеклопакета. Результаты каждого измерения должны находиться в пределах допускаемых отклонений.
6.3 Толщину стеклопакета измеряют в четырех точках в середине каждой стороны стеклопакета штангенциркулем по ГОСТ 166 с ценой деления не более 0,1 мм или микрометром по ГОСТ 6507 с ценой деления не более 0,01 мм.
Результат кожного вимірювання повинен знаходитись у межах відхилень, що допускаються. За товщину склопакетів приймають середнє арифметичне значення результатів вимірювань.
6.4 Відхилення від площинності поверхні склопакета визначають у вертикальному положенні склопакета (кут відхилення від вертикалі не повинен перевищувати 15°) накладанням металевої лінійки за ГОСТ 427 довжиною не менше 0,7 ширини склопакета у поздовжньому і поперечному напрямках у центрі склопакета. При проведенні випробування склопакет не повинен бути закріплений у будівельній конструкції.
Відстань від поверхні склопакета до лінійки вимірюють щупом за НД. Перед випробуваннями склопакети повинні бути витримані не менше 12 год.
6.5 Відхилення від прямолінійності кромок сторін склопакета визначають прикладанням металевої лінійки за ГОСТ 427 вздовж кромки сторони склопакета, яку вимірюють, та вимірюванням максимального зазору між лінійкою та кромкою склопакета щупом. Максимальний зазор (товщина щупа) повинен знаходитись у полі допуску на розмір.
6.6 Вади зовнішнього вигляду скла у скло-пакетах визначають за нормативною документацією на відповідний вид скла.
Чистоту поверхонь стекол у склопакетах, щерблення краю скла, відколки, виступи краю скла, пошкодження кутів контролюють візуально при освітленості не менше 300 лк з відстані 0,6-0,8 м.
6.7 Оптичні викривлення склопакетів контролюють відповідно до ГОСТ 111.
6.8 Глибину герметизуючого шару склопакетів вимірюють металевою лінійкою за ГОСТ 427 або рулеткою за ГОСТ 7502 з ціною поділки не більше 1 мм.
Безперервність герметизуючих шарів перевіряють візуально при освітленості робочого місця не менше 300 лк.
6.9 Визначення герметичності склопакетів
6.9.1 Суть методу полягає у визначенні зміни розміру прогину скла склопакета, яке навантажують, при зміні тиску у його внутрішній порожнині у випадку негерметичності склопакета.
6.9.2 Відбирання зразків
Випробування проводять на зразках склопакетів розміром не менше 350 мм ´ 350 мм.
Результат каждого измерения должен находиться в пределах допускаемых отклонений. За толщину стеклопакетов принимают среднее арифметическое значение результатов измерений.
6.4 Отклонение от плоскостности поверхности стеклопакета определяют в вертикальном положении стеклопакета (угол отклонения от вертикали не должен превышать 15°) наложением металлической линейки по ГОСТ 427 длиной не менее 0,7 ширины стеклопакета в продольном и поперечном направлениях в центре стеклопакета. При проведении испытания стеклопакет не должен быть закреплен в строительной конструкции.
Расстояние от поверхности стеклопакета до линейки измеряют щупом по НД. Перед испытаниями стеклопакеты должны быть выдержаны не менее 12 ч.
6.5 Отклонение от прямолинейности кромок сторон стеклопакета определяют прикладыванием металлической линейки по ГОСТ 427 вдоль измеряемой кромки стороны стеклопакета и измерением максимального зазора между линейкой и кромкой стеклопакета щупом. Максимальный зазор (толщина щупа) должен находиться в поле допуска на размер.
6.6 Пороки внешнего вида стекла в стекло-пакетах определяют по нормативной документации на соответствующий вид стекла.
Чистоту поверхностей стекол в стеклопаке-тах, щербление края стекла, сколы, выступы края стекла, повреждения углов контролируют визуально при освещенности не менее 300 лк с расстояния 0,6-0,8 м.
6.7 Оптические искажения стеклопакетов контролируют в соответствии с ГОСТ 111.
6.8 Глубину герметизирующего слоя стеклопакетов измеряют металлической линейкой по ГОСТ 427 или рулеткой по ГОСТ 7502 с ценой деления не более 1 мм.
Непрерывность герметизирующих слоев проверяют визуально при освещенности рабочего места не менее 300 лк.
6.9 Определение герметичности стеклопакетов
6.9.1 Сущность метода заключается в определении изменения размера прогиба нагружаемого стекла стеклопакета при изменении давления в его внутренней полости в случае негерметичности стеклопакета.
6.9.2 Отбор образцов
Испытания проводят на образцах стеклопакетов размером не менее 350 мм ´ 350 мм.
ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99) С.18
6.9.3 Апаратура
Стенд для перевірки герметичності. Схема стенда показана на рисунку 6.
Термометр скляний рідинний за ГОСТ 28498.
Індикатор годинникового типу за ГОСТ 577.
6.9.4 Проведення випробування
Герметичність склопакетів контролюють не раніш, ніж через добу після їх виготовлення. Перед випробуванням склопакети витримують у приміщенні для випробування не менше 24 годин. Під час випробування допускається зміна температури у приміщенні не більше ніж на 1°С.
Склопакет розміщують на опорах 6 так, щоб його геометричний центр (точка перетину діагоналей) співпадав з осями навантажувальних гвинтів 1 і 7. Між пружиною 3 і склопакетом 5, а також між навантажувальним гвинтом 7 і склопакетом 5 розміщують прокладки 2 (з органічного скла, текстоліту та ін.) діаметром (50±5) мм і товщиною 2-3 мм. Обертанням шкали верхнього індикатора 4 стрілку встановлюють на нульовій поділці. З допомогою навантажувального гвинта 1 та пружини 3 навантажують верхнє скло так, щоб розмір його прогину L, визначений за індикатором 4, відповідав значенню L=0,002a, де а – довжина меншої сторони склопакета у міліметрах.
Обертанням шкали нижнього індикатора 4 стрілку встановлюють на нульову поділку. Навантажувальним гвинтом 7 навантажують нижнє скло так, щоб розмір його прогину відповідав розміру прогину верхнього скла.
Склопакет витримують 3-4 хв для стабілізації показань верхнього індикатора. Знов встановлюють показання шкал верхнього і нижнього індикаторів на нульову поділку. Склопакет витримують під навантаженням 15 хв і визначають показання верхнього індикатора.
Якщо склопакет герметичний, показання верхнього індикатора повинно бути не більше 0,02 мм.
При випробуванні двокамерного склопакета визначення герметичності кожної камери проводять окремо. При цьому для випробування другої камери склопакет перевертають на опорах 6 на 180° навколо поздовжньої осі.
6.9.5 Оцінка результату
Вважають, що зразки витримали випробування, якщо в усіх зразках показання верхнього індикатора не перевищували 0,02 мм.
6.9.6 Допускається проводити випробування на герметичність відповідно до додатка В.
6.9.3 Аппаратура
Стенд для проверки герметичности. Схема стенда показана на рисунке 6.
Термометр стеклянный жидкостный по ГОСТ 28498.
Индикатор часового типа по ГОСТ 577.
6.9.4 Проведение испытания
Герметичность стеклопакетов контролируют не ранее, чем через сутки после их изготовления. Перед испытанием стеклопакеты выдерживают в помещении для испытания не менее 24 часов. Во время испытания допускается изменение температуры в помещении не более чем на 1°С.
Стеклопакет помещают на опоры 6 так, чтобы его геометрический центр (точка пересечения диагоналей) совпадал с осями нагрузочных винтов 1 и 7. Между пружиной 3 и стеклопакетом 5, а также между нагрузочным винтом 7 и стеклопакетом 5 помещают прокладки 2 (из органического стекла, текстолита и др.) диаметром (50±5) мм и толщиной 2-3 мм. Вращением шкалы верхнего индикатора 4 стрелку устанавливают на нулевое деление. При помощи нагрузочного винта 1 и пружины 3 нагружают верхнее стекло так, чтобы размер его прогиба L, определенный по индикатору 4, соответствовал значению L=0,002a, где а – длина меньшей стороны стеклопакета в миллиметрах.
Вращением шкалы нижнего индикатора 4 стрелку устанавливают на нулевое деление. Нагрузочным винтом 7 нагружают нижнее стекло так, чтобы размер его прогиба соответствовал размеру прогиба верхнего стекла.
Стеклопакет выдерживают 3-4 мин для стабилизации показаний верхнего индикатора. Вновь устанавливают показания шкал верхнего и нижнего индикаторов на нулевое деление. Стеклопакет выдерживают под нагрузкой 15 мин и определяют показания верхнего индикатора.
Если стеклопакет герметичен, показание верхнего индикатора должно быть не более 0,02 мм.
При испытании двухкамерного стеклопакета определение герметичности каждой камеры проводят отдельно. При этом для испытания второй камеры стеклопакет переворачивают на опорах 6 на 180° вокруг продольной оси.
6.9.5 Оценка результата
Образцы считают выдержавшими испытание, если у всех образцов показания верхнего индикатора не превышали 0,02 мм.
6.9.6 Допускается проводить испытания на герметичность в соответствии с приложением В.
ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99) С.19
1 – верхній навантажувальний гвинт; 2 – прокладка;
З – пружина; 4 – індикатор годинникового типу; 5 –склопакет; 6 – розсувні опори; 7 – нижній навантажувальний гвинт.
Рисунок 6 – Схема стенду для перевірки герметичності
6.10 Визначення точки роси
6.10.1 Суть методу полягає в охолодженні ділянки скла склопакета і наступній перевірці появи конденсату (інею) на внутрішній поверхні скла на цій ділянці.
6.10.2 Відбирання зразків
Випробування проводять на зразках склопакетів розміром не менше 350мм х 350мм.
6.10.3 Аппаратура
Прилад для контролю точки роси. Схема приладу у випадку вертикального розташування склопакета при випробуваннях показана на рисунку 7.
Термометр скляний за ГОСТ 28498.
Двоокис вуглецю твердий за ГОСТ 12162 або скраплений газ за НД.
Спирт ізопропиловий за ГОСТ 9805.
Ацетон технічний за ГОСТ 2768.
Секундомір.
Ліхтар кишеньковий або інше джерело світла напругою не більше 12 В.
6.10.4 Проведення випробування
Точку роси всередині склопакета контролюють не раніше, ніж через добу після його виготовлення.
Рисунок 6 – Схема стенда для проверки герметичности
6.10 Определение точки росы
6.10.1 Сущность метода заключается в охлаждении участка стекла стеклопакета и последующей проверке появления конденсата (инея) на внутренней поверхности стекла на этом участке.
6.10.2 Отбор образцов
Испытания проводят на образцах стеклопа-кетов размером не менее 350 мм х 350 мм.
6.10.3 Аппаратура
Прибор для контроля точки росы. Схема прибора в случае вертикального расположения стеклопакета при испытаниях приведена на рисунке 7.
Термометр стеклянный по ГОСТ 28498.
Двуокись углерода твердая по ГОСТ 12162 или сжиженный газ по НД.
Спирт изопропиловый по ГОСТ 9805.
Ацетон технический по ГОСТ 2768.
Секундомер.
Фонарь карманный или другой источник света напряжением не более 12 В.
6 10.4 Проведение испытания
Точку росы внутри стеклопакета контролируют не ранее, чем через сутки после его изготовления.
Склопакет розміщують горизонтально або вертикально у залежності від розташування контактної пластини у приладі.
Прилад заповнюють ацетоном або ізопро-пиловим спиртом з поступовим додаванням дрібних шматочків двоокису вуглецю. Рівень ацетону або ізопропилового спирту повинен бути вище верху контактної пластини не менше, ніж на 30 мм.
Температуру суміші вимірюють термометром, кінець якого повинен бути віддалений від контактної пластини приладу не більше, ніж на 10 мм.
Температура суміші при випробуванні скло-пакетів повинна бути мінус (50±3)°С або мінус (60±3)°С (морозостійкі склопакети).
Ацетоном очищують стекла з обох сторін у місці контролю на відстані не менше 100 мм від кромки склопакета. Очищену поверхню скла і контактну пластину змочують тампоном, просоченим ацетоном. Притискують прилад пластиною до змоченої ділянки так, щоб був забезпечений щільний контакт. Час контакту вимірювального приладу зі склопакетом у залежності від товщини листів скла у склопакеті повинен відповідати вказаному в таблиці 7.
Стеклопакет располагают горизонтально или вертикально в зависимости от расположения контактной пластины в приборе.
Прибор заполняют ацетоном или изопропиловым спиртом с постепенным добавлением мелких кусочков двуокиси углерода. Уровень ацетона или изопропилового спирта должен быть выше верха контактной пластины не менее, чем на 30 мм.
Температуру смеси измеряют термометром, конец которого должен быть удален от контактной пластины прибора не более, чем на 10 мм.
Температура смеси при испытании стекло-пакетов должна быть минус (50±3)°С или минус (60±3)°С (морозостойкие стеклопакеты).
Ацетоном очищают стекла с обеих сторон в месте контроля на расстоянии не менее 100 мм от кромки стеклопакета. Очищенную поверхность стекла и контактную пластину смачивают тампоном, пропитанным ацетоном. Прижимают прибор пластиной к смоченному участку так, чтобы был обеспечен плотный контакт. Время контакта измерительного прибора со стеклопакетом в зависимости от толщины листов стекла в стеклопакете должно соответствовать указанному в таблице 7.
ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99) С.21
Під час контакту вимірювального приладу зі склопакетом вказану температуру рідини у приладі підтримують додаванням твердого двоокису вуглецю або скрапленого газу.
Після закінчення вказаного часу прилад знімають. Охолоджену ділянку протирають тампоном, змоченим ацетоном. Вмикають джерело світла і візуально перевіряють наявність конденсату (інею) на внутрішній поверхні охолодженої ділянки скла.
У двокамерних склопакетах вимірювання точки роси проводять на обох сторонах поверхні склопакета.
Во время контакта измерительного прибора со стеклопакетом указанную температуру жидкости в приборе поддерживают добавлением твердой двуокиси углерода или сжиженного газа.
По истечении указанного времени прибор снимают. Охлажденный участок протирают тампоном, смоченным ацетоном. Включают источник света и визуально проверяют наличие конденсата (инея) на внутренней поверхности охлажденного участка стекла.
В двухкамерных стеклопакетах измерение точки росы проводят на обеих сторонах поверхности стеклопакета.
Таблиця 7
Таблица 7
Товщина листа скла, мм
Толщина листа стекла, мм
Час контакту, хв
Время контакта, мин
До 5 вкл.
4
Понад 5 до 10 вкл.
Св. 5 до 10 вкл.
6
Понад 10
Св. 10
10
6.10.5 Оцінка результату
Вважають, що зразки витримали випробування, якщо в усіх зразках на поверхні ділянки скла всередині камери, яка охолоджується, не були виявлені сліди конденсату (інею).
6.11 Коефіцієнт направленого пропускання світла вимірюється за ДСТУ Б В.2.7-13 (ГОСТ 26302) або визначається розрахунком у залежності від виду і товщини стекол, що застосовуються, за затвердженими методиками.
При визначенні коефіцієнта направленого пропускання світла враховують тільки світло-прозору частину склопакета.
6.12 Приведений опір теплопередачі склопа-кетів визначають за ДСТУ Б В.2.6-17 (ГОСТ 26602.1).
6.13 Показник звукоізоляції склопакетів визначають за ДСТУ Б В.2.6-19 (ГОСТ 26602.3).
6.14 Клас захисту визначають за чинною НД.
6.15 Довговічність склопакетів визначають у відповідності з методикою, затвердженою у встановленому порядку, при цьому від’ємна температура при проведенні випробувань склопакетів морозостійкого виконання -–не вище мінус 60 °С.
6.16 Визначення об’єму заповнення камер газом
6.10.5 Оценка результата
Образцы считают выдержавшими испытание, если у всех образцов на поверхности участка стекла внутри охлаждаемой камеры не были обнаружены следы конденсата (инея).
6.11 Коэффициент направленного пропускания света измеряют по ГОСТ 26302 или определяют расчетом в зависимости от вида и толщины применяемых стекол по утвержденным методикам.
При определении коэффициента направленного пропускания света учитывают только светопрозрачную часть стеклопакета.
6.12 Приведенное сопротивление теплопередаче стеклопакетов определяют по ГОСТ 26602.1.
6.13 Показатель звукоизоляции стеклопакетов определяют по ГОСТ 26602.3.
6.14 Класс защиты определяют по действующей НД.
6.15 Долговечность стеклопакетов определяют в соответствии с методикой, утвержденной в установленном порядке, при этом отрицательная температура при проведении испытаний стеклопакетов морозостойкого исполнения – не выше минус 60 °С.
6.16 Определение объема заполнения камер газом
ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99) С.22
6.16.1 Суть методу полягає у визначенні концентрації кисню всередині склопакета.
6.16.2 Відбирання зразків
Випробування проводять на склопакетах не раніш, ніж через 24 год після їх виготовлення.
6.16.3 Апаратура
Газоаналізатор за НД, затвердженою у встановленому порядку, з відносною похибкою вимірювання вмісту кисню не більше 1 %.
6.16.4 Проведення випробування
Із склопакета, заповненого газом, у відповідності з інструкцією з експлуатації газоаналізатора відбирають пробу, яку потім розміщують у газоаналізаторі і визначають у ній вміст кисню.
6.16.5 Оцінка результату
Вважають, що склопакети пройшли випробування, якщо вміст кисню у пробі не перевищує 2%.
6.16.6 Наведений метод вводиться в дію з 01.07.2002 р., до цього терміну порядок визначення газонаповнення вказують у технологічній документації виготовлювача.
6.17 Ефективність вологопоглинача за методом максимальної вологоємності визначають відповідно до ГОСТ 3956.
6.18 Визначення ефективності вологопогли-нача методом підвищення температури
6.18.1 Суть методу полягає у визначенні величини підвищення температури вологопоглинача при додаванні води.
6.18.2 Апаратура
Склянка за ГОСТ 25336.
Ваги лабораторні за ГОСТ 24104.
Вода дистильована за ГОСТ 6709.
Термометр скляний за ГОСТ 28498.
6.18.3 Проведення випробування
У склянку місткістю 100 мл відміряють (20±1) мл дистильованої води з температурою (20 – 22)°С, вимірюють температуру води Т1 Зважують другу склянку, всипають у неї (20±1) г вологопоглинача і вимірюють його температуру. Різниця між температурами води і вологопоглинача не повинна перевищувати 2°С. Пересипають зважений вологопоглинач у склянку з водою і щільно закривають пробкою з встановленим у ній термометром. При підвищенні температури записують найвищу відмічену температуру Т2.
6.16.1 Сущность метода заключается в определении концентрации кислорода внутри стеклопакета.
6.16.2 Отбор образцов
Испытания проводят на стеклопакетах не ранее, чем через 24 ч после их изготовления.
6.16.3 Аппаратура
Газоанализатор по НД, утвержденной в установленном порядке, с относительной погрешностью измерения содержания кислорода не более 1 %.
6.16.4 Проведение испытания
Из стеклопакета, заполненного газом, в соответствии с инструкцией по эксплуатации газоанализатора отбирают пробу, которую затем помещают в газоанализатор и определяют в ней содержание кислорода.
6.16.5 Оценка результата
Стеклопакеты считают прошедшими испытание, если содержание кислорода в пробе не превышает 2 %.
6.16.6 Приведенный метод вводится в действие с 01.07.2002 г., до этого срока порядок определения газонаполнения указывают в технологической документации изготовителя.
6.17 Эффективность влагопоглотителя по методу максимальной влагоемкости определяют в соответствии с ГОСТ 3956.
6.18 Определение эффективности влагопоглотителя методом повышения температуры
6.18.1 Сущность метода заключается в опре-делении величины повышения температуры влагопоглотителя при добавлении воды.
6.18.2 Аппаратура
Стакан стеклянный по ГОСТ 25336.
Весы лабораторные по ГОСТ 24104.
Вода дистиллированная по ГОСТ 6709. Термометр стеклянный по ГОСТ 28498.
6.18.3 Проведение испытания
В стакан вместимостью 100 мл отмеряют (20±1) мл дистиллированной воды с температурой (20-22)°С, измеряют температуру воды t1. Взвешивают второй стакан, всыпают в него (20±1) г влагопоглотителя и измеряют его температуру. Разность между температурами воды и влагопоглотителя не должна превышать 2°С. Пересыпают взвешенный влагопоглотитель в стакан с водой и плотно закрывают пробкой с установленным в ней термометром. При возрастании температуры записывают наивысшую отмеченную температуру Т2.
ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99) С.23
6.18.4 Оцінка результату
За результат випробування приймають різницю між температурами Т, і Т2, яка повинна бути не менше 20 °С для силікагелів та 35°С для молекулярного сита.
6.19 Визначення адгезійної здатності герметика першого (внутрішнього) герметизуючого шару
6.19.1 Суть методу полягає у контролі характеру руйнування шару герметика, що не твердіє і з’єднує скло і дистанційну рамку.
6.19.2 Підготовка до випробування Випробування проводять на трьох зразках, виготовлених у відповідності з рисунком 8, для чого беруть пластини скла розміром (100 х 200) мм і (100 х 250) мм, два відрізки дистанційної рамки довжиною 200 мм і герметик, який застосовують для внутрішнього шару герметизації.
Наносять герметик на відрізки рамки і склеюють зразок, як показано на рисунку 8. Матеріали, які застосовують для виготовлення зразків, і тиск при склеюванні повинні відповідати прийнятій технології виробництва склопакетів.
6.19.3 Проведення випробування
Розрізають скло (100 х 250) мм посередині
вздовж довгої сторони і переводять обидві його
частини у положення 2 (рисунок 8).
6.18.4 Оценка результата
За результат испытания принимают разность между температурами Т1 и Т2, которая должна быть не менее 20 °С для силикагелей и 35°С для молекулярного сита.
6.19 Определение адгезионной способности герметика первого (внутреннего) герметизирующего слоя
6.19.1 Сущность метода заключается в контроле характера разрушения слоя нетвердеющего герметика, соединяющего стекло и дистанционную рамку.
6.19.2 Подготовка к испытанию
Испытания проводят на трех образцах, изготовленных в соответствии с рисунком 8, для чего берут пластины стекла размером (100 х 200) мм и (100 х 250) мм, два отрезка дистанционной рамки длиной 200 мм и герметик, применяемый для внутреннего слоя герметизации.
Наносят герметик на отрезки рамки и склеивают образец, как показано на рисунке 8. Применяемые для изготовления образцов материалы и давление при склейке должны соответствовать принятой технологии производства стеклопакетов.
6.19.3 Проведение испытания
Разрезают стекло (100 х 250) мм посередине вдоль длинной стороны и переводят обе его части в положение 2 (рисунок 8).
Вважають, що зразки пройшли випробування, якщо характер руйнування герметика ко-гезійний (не виявлено відриву герметика від скла і дистанційної рамки, при цьому допускається відрив герметика на відстані не більше 10 мм від торцевих країв рамки).
6.20 Визначення адгезійної здатності (міцності) герметика другого герметизуючого шару
6.20.1 Суть методу полягає у розтягуванні заданим навантаженням двох склеєних герметиком пластинок скла і визначенні характеру і величини зусилля при руйнуванні шару герметика.
6.20.2 Підготовка до випробування Випробування проводять на двох зразках скла розміром [(30 х 20)±1] мм, які не мають вад зовнішнього вигляду і склеєні один з одним шнуром герметика розміром [(12 х 20 х 25)±1] мм. Форма зразка і схема випробування наведені на рисунку 9.
6 19.4 Оценка результата
Образцы считают выдержавшими испытание, если характер разрушения герметика коге-зионный (не обнаружено отрыва герметика от стекла и дистанционной рамки, при этом допускается отрыв герметика на расстоянии не более 10 мм от торцевых краев рамки).
6.20 Определение адгезионной способности (прочности) герметика второго герметизирующего слоя
6.20.1 Сущность метода состоит в растяжении заданной нагрузкой двух склеенных герме-тиком пластинок стекла и определении характера и величины усилия при разрушении слоя герметика.
6.20.2 Подготовка к испытанию
Испытания проводят на двух образцах стекла размером [(30 х 20)±1] мм, не имеющих пороков внешнего вида и склеенных друг с другом шнуром герметика размером [(12 х 20 х 25)±1] мм. Форма образцов и схема испытания приведены на рисунке 9.
Рисунок 9 – Випробування герметика другого герметизуючого шару
6.20.3 Апаратура
Розривна машина або пристрій, які дозволяють створити напругу на гранях зразка (0,3-0,05) МПа протягом не менше 10 хв.
Годинник з похибкою не більше 5 с на добу.
6.20.4 Проведення випробування
Два листа скла промивають і сушать у відповідності з технологічним регламентом на виробництво склопакетів, прикладають до двох дерев’яних брусків, обгорнутих
1 – стекло; 2- герметик; 3 – захват разрывной машины или приспособление
Рисунок 9 – Испытание герметика второго гермети-зирующего слоя
6.20.3 Аппаратура
Разрывная машина или приспособление, позволяющие создать напряжение на гранях образца (0,3-0,05) МПа в течение не менее 10 мин.
Часы с погрешностью не более 5 с в сутки
6.20.4 Проведение испытания
Два листа стекла промывают и сушат в соответствии с технологическим регламентом на производство стеклопакетов, прикладывают к двум деревянным брускам, обернутым поли-
ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99) С.25
поліетиленовою плівкою і фіксують стрічкою. Розміри брусків і відстань між ними повинні відповідати розмірам перерізу шнура герметика. Зазор між стеклами заповнюють герметиком. Після затвердіння герметика (час твердіння приймають відповідно до технологічного регламенту виробництва склопакетів) бруски видаляють, зразок поміщають у розривну машину або пристрій. Прикладають до зразка навантаження, яке створює у ньому напругу (0,3-0,05) МПа і витримують при цьому навантаженні протягом (10±0,1) хв.
6.20.5 Оцінка результату
Вважають, що зразок витримав випробування, якщо після випробування не стався розрив або відшарування герметика від скла.
7 ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ
7.1 Контейнери або ящики зі склопакетами транспортують будь-яким видом транспорту у відповідності з Правилами перевезення вантажів, а розміщення і кріплення у транспортних засобах -–у відповідності з Технічними умовами навантаження і кріплення вантажів, які діють на даному виді транспорту.
Універсальні і спеціалізовані контейнери зі склопакетами перевозять на залізничних платформах або у напіввагонах з урахуванням найбільш раціонального використння вантажопідйомності і місткості рухомого складу. Ящики зі склопакетами перевозять у критих транспортних засобах або напіввагонах за умови забезпечення захисту від атмосферних опадів.
При транспортуванні, навантажуванні і розвантажуванні склопакетів повинні виконуватись вимоги ГОСТ 22235.
При транспортуванні авіатранспортом скло-пакети перевозять у герметизованих відсіках при нормальному тиску навколишнього повітря.
При тривалому транспортуванні (в тому числі при від’ємних температурах) умови транспортування установлюють в договорі на поставку виробів.
7.2 При транспортуванні спеціалізовані контейнери або ящики зі склопакетами повинні бути встановлені вертикально, торцями у напрямку руху транспорту і закріплені так, щоб виключити можливість їх переміщення і коливання у процесі транспортування.
Этиленовой пленкой, и фиксируют лентой. Размеры брусков и расстояние между ними должны соответствовать размерам сечения шнура герметика. Зазор между стеклами заполняют герметиком. После затвердевания герметика (время отвердения принимают в соответствии с технологическим регламентом производства стеклопакетов) бруски удаляют, образец помещают в разрывную машину или приспособление. Прикладывают к образцу нагрузку, создающую в нем напряжение (0,3-0,05) Мпа, и выдерживают при этой нагрузке в течение (10±0,1)мин.
6.20.5 Оценка результата
Образец считают выдержавшим испытание, если после испытания не произошел разрыв или отслоение герметика от стекла.
7 ТРАНСПОРТИРОВАНИЕ И ХРАНЕНИЕ
7.1 Контейнеры или ящики со стеклопаке-тами транспортируют любым видом транспорта в соответствии с Правилами перевозок грузов, а размещение и крепление в транспортных средствах – в соответствии с Техническими условиями погрузки и крепления грузов, действующими на данном виде транспорта.
Универсальные и специализированные контейнеры со стеклопакетами перевозят на железнодорожных платформах или в полувагонах с учетом наиболее рационального использования грузоподъемности и вместимости подвижного состава. Ящики со стеклопакетами перевозят в крытых транспортных средствах или полувагонах при условии обеспечения защиты от атмосферных осадков.
При транспортировании, погрузке и разгрузке стеклопакетов должны соблюдаться требования ГОСТ 22235.
При транспортировании авиатранспортом стеклопакеты перевозят в герметизированных отсеках при нормальном давлении окружающего воздуха.
При длительном транспортировании (в том числе при отрицательных температурах) условия транспортирования устанавливают в договоре на поставку изделий.
7.2 При транспортировании специализированные контейнеры или ящики со стеклопакетами должны быть установлены вертикально, торцами по направлению движения транспорта и закреплены так, чтобы исключить возможность их перемещения и качания в процессе транспортирования.
ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99) С.26
7.3 Склопакети повинні зберігатися у виготовлювача і споживача у закритих сухих приміщеннях, які опалюються, у розпакованому вигляді.
При зберіганні склопакети повинні бути встановлені торцем на стелажі або піраміди перпендикулярно до їх основи. Основа стелажа або піраміди повинна бути обклеєна повстю або гумою і мати нахил 5-15° до горизонталі.
Між скопакетами повинні бути встановлені прокладки з пробки або еластичних полімерних матеріалів.
На стелажі або піраміді рекомендується зберігати склопакети однакових розмірів і одного виду.
Допускається зберігати склопакети у ящиках за умови, якщо тара і прокладочні матеріали не піддавались зволоженню у процесі транспортування і зберігання.
8 РЕКОМЕНДАЦІЇ 3 ВИГОТОВЛЕННЯ, ПРОЕКТУВАННЯ, МОНТАЖУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ
8.1 Склопакети проектують з урахуванням вимог чинних будівельних норм з природного освітлення приміщень, теплоізоляції, звукоізоляції і механічної міцності конструкції.
При проектуванні склопакетів слід ураховувати температурні напруження, які виникають при експлуатації склопакетів (у тому числі за рахунок поглинання сонячної енергії), а також вплив від’ємних температур і перепадів тиску на відхилення від площинності (лінзоутворення) склопакетів.
Встановлені у даному стандарті вимоги до відхилень від площинності листів скла у склопакеті дійсні при температурі повітря (газу) всередині склопакета (10-30)°С і атмосферному тиску повітря (730-770) мм рт.ст.
Склопакети повинні витримувати експлуатаційні навантаження, у тому числі вітрові. При розрахунку склопакетів на міцність кожне скло у склопакеті розраховують окремо у залежності від діючого на нього навантаження.
Розрахунковий опір листового скла на розтягування при вигині рекомендується приймати 15 МПа (150 кг/см2) або за НД на конкретні види стекол.
8.2 Виготовлення склопакетів повинно проводитись відповідно до вимог технологічного регламенту.
7.3 Стеклопакеты должны храниться у изготовителя и потребителя в закрытых сухих отапливаемых помещениях в распакованном виде.
При хранении стеклопакеты должны быть установлены торцом на стеллажи или пирамиды перпендикулярно к их основанию. Основание стеллажа или пирамиды должно быть оклеено войлоком или резиной и иметь наклон 5-15° к горизонтали.
Между стеклопакетами должны быть установлены прокладки из пробки или эластичных полимерных материалов.
На стеллаже или пирамиде рекомендуется хранить стеклопакеты одинаковых размеров и одного вида.
Допускается хранить стеклопакеты в ящиках при условии, если тара и прокладочные материалы не подвергались увлажнению в процессе транспортирования и хранения.
8 РЕКОМЕНДАЦИИ ПО ИЗГОТОВЛЕНИЮ, ПРОЕКТИРОВАНИЮ, МОНТАЖУ И ЭКСПЛУАТАЦИИ
8.1 Стеклопакеты проектируют с учетом требований действующих строительных норм по естественному освещению помещений, теплоизоляции, звукоизоляции и механической прочности конструкции.
При проектировании стеклопакетов следует учитывать температурные напряжения, возникающие при эксплуатации стеклопакетов (в том числе за счет поглощения солнечной энергии), а также влияние отрицательных температур и перепадов давления на отклонение от плоскостности (линзообразование) стеклопакетов.
Установленные в настоящем стандарте требования к отклонениям от плоскостности листов стекла в стеклопакете действительны при температуре воздуха (газа) внутри стеклопакета (10-30)°С и атмосферном давлении воздуха (730-770) мм рт.ст.
Стеклопакеты должны выдерживать эксплуатационные нагрузки, в том числе ветровые. При расчете стеклопакетов на прочность каждое стекло в стеклопакете рассчитывают отдельно в зависимости от действующей на него нагрузки.
Расчетное сопротивление листового стекла на растяжение при изгибе рекомендуется принимать 15 МПа (150 кг/см2) или по НД на конкретные виды стекол.
8.2 Изготовление стеклопакетов должно проводиться в соответствии с требованиями технологического регламента.
ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99) С.27
8.3 При виготовленні склопакетів температура повітря у приміщенні повинна бути 16-24°С, а відносна вологість – не вище 50 %.
8.4 Монтаж і експлуатацію склопакетів слід проводити відповідно до чинних будівельних норм, НД на будівельні конструкції і проектної документації.
8.5 Перед установкою у конструкції необхідно провести ретельний огляд кожного склопакета. Не допускається застосовувати склопакети, які мають тріщини або відколки в торцях, відшарування герметика.
8.6 Монтаж склопакетів слід проводити з допомогою ручних вакуумних присосок або траверс, споряджених вакуум-присосками.
Склопакети необхідно переносити у вертикальному положенні, кути і торці слід оберігати від ударів. Забороняється обпирати склопакети на кути і ставити на жорстку основу.
При монтажі склопакетів не повинна порушуватись орієнтація склопакетів (зовнішня -внутрішня сторона, верх – низ), рекомендована виготовлювачем.
8.7 При експлуатації не допускається використання склопакетів без підкладок (прокладок) між будівельними конструкціями і склопакетом. Дотикання склопакетів до поверхонь будівельних конструкцій не допускається. Схеми установки прокладок наводять у проектній і нормативній документаціях.
8.8 Температура у приміщеннях, засклених склопакетами, у зимовий період будівництва повинна бути не нижче плюс 5°С.
8.9 При установці склопакетів і їх кріпленні не допускаються перекоси і надмірне “обтискання” склопакетів штапиками або накладками.
8.10 Роботи з ущільнення і герметизації стиків між склопакетами і деталями конструкцій слід проводити безпосередньо після їх установки і кріплення. При нанесенні герметиків, які не твердіють, слід використовувати герметизатори, а тіоколових герметиків – пневматичні або ручні шприци. Поверхні, які герметизують, повинні бути попередньо обчищені, просушені і знежирені.
Роботи з ущільнення і герметизації стиків слід проводити при температурі зовнішнього повітря не нижче мінус 5°С (якщо немає інших вказівок) в умовах, які виключають зволоження конструкцій.
8.3 При изготовлении стеклопакетов температура воздуха в помещении должна быть 16-24°С, а относительная влажность – не выше 50 %.
8.4 Монтаж и эксплуатацию стеклопакетов следует производить в соответствии с действующими строительными нормами, НД на строительные конструкции и проектной документацией.
8.5 Перед установкой в конструкции необходимо провести тщательный осмотр каждого стеклопакета. Не допускается применять стеклопакеты, имеющие трещины или сколы в торцах, отслоения герметика.
8.6 Монтаж стеклопакетов следует производить с помощью ручных вакуумных присосок или траверс, снабженных вакуум-присосками.
Стеклопакеты необходимо переносить в вертикальном положении, углы и торцы следует оберегать от ударов. Запрещается опирать стеклопакеты на углы и ставить на жесткое основание.
При монтаже стеклопакетов не должна нарушаться ориентация стеклопакетов (наружная-внутренняя сторона, верх – низ), рекомендованная изготовителем.
8.7 При эксплуатации не допускается использование стеклопакетов без подкладок (прокладок) между строительными конструкциями и стеклопакетом. Касание стеклопакетов поверхностей строительных конструкций не допускается. Схемы установки подкладок приводят в проектной и нормативной документации.
8.8 Температура в помещениях, остекленных стеклопакетами, в зимний период строительства должна быть не ниже плюс 5°С.
8.9 При установке стеклопакетов и их креплении не допускаются перекосы и чрезмерное “обжатие” стеклопакетов штапиками или накладками.
8.10 Работы по уплотнению и герметизации стыков между стеклопакетами и деталями конструкций следует производить непосредственно после их установки и крепления. При нанесении нетвердеющих герметиков следует использовать герметизаторы, а тиоколовых герметиков – пневматические или ручные шприцы. Герметизируемые поверхности должны быть предварительно очищены, просушены и обезжирены.
Работы по уплотнению и герметизации стыков следует проводить при температуре наружного воздуха не ниже минус 5°С (если нет других указаний) в условиях, исключающих увлажнение конструкций.
ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99) С.28
8.11 При експлуатації склопакетів температура повітря всередині приміщень рекомендується не більше 30 0С і відносна вологість – не більше 60%. При більшій вологості у приміщенні, а також при пікових від’ємних температурах зовнішнього повітря можлива тимчасова поява конденсату на внутрішній поверхні склопакета.
9 ГАРАНТІЇ ВИГОТОВЛЮВАЧА
9.1 Виготовлювач гарантує відповідність склопакетів вимогам даного стандарту при дотриманні вимог упакування, транспортування, зберігання, експлуатації і монтажу, встановлених даним стандартом, а також галузі їх застосування відповідно до чинних будівельних норм.
9.2 Гарантійний термін зберігання – не більше 1 року із дня відвантаження виробів виготовлювачем.
9.3 Гарантійний термін служби (експлуатації) склопакетів встановлюють у технічній документації, але не менше п’яти років із дня відвантаження.
8.11 При эксплуатации стеклопакетов температура воздуха внутри помещений рекомендуется не более 30 0С и относительная влажность – не более 60 %. При большей влажности в помещении, а также при пиковых отрицательных температурах наружного воздуха возможно временное образование конденсата на внутренней поверхности стеклопакета.
9 ГАРАНТИИ ИЗГОТОВИТЕЛЯ
9.1 Изготовитель гарантирует соответствие стеклопакетов требованиям настоящего стандарта при соблюдении требований упаковки, транспортирования, хранения, эксплуатации и монтажа, установленных настоящим стандартом, а также области их применения согласно действующим строительным нормам.
9.2 Гарантийный срок хранения – не более 1 года со дня отгрузки изделий изготовителем.
9.3 Гарантийный срок службы (эксплуатации) стеклопакетов устанавливают в технической документации, но не менее пяти лет со дня отгрузки.
ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99) С.29
ДОДАТОК А
(довідковий)
Оптичні і теплотехнічні
характеристики склопакетів
ПРИЛОЖЕНИЕ А
(справочное)
Оптические и теплотехнические характеристики стеклопакетов
Таблиця А.1
Таблица А.1
Варіанти заскління Варианты остекления
Коефіцієнт пропускания світла у видимій частині спектра Коэффициент пропускания света в видимой части спектра
Коефіцієнт поглинання світла у видимій частині спектра Коэффициент поглощения света в видимой части спектра
Коефіцієнт загального пропускання сонячної енергії Коэффициент общего пропускания солнечной энергии
Приведений опір теплопередачі Приведенное сопротивление теплопередаче, м2
0С/Вт
4М1-Аr10-4М1-Аr10-4М1
0,72
0,09
0,56
0,29
0,72
0,49
4М1-Аr12-4М1-Аr12-4М1
0,72
0,09
0,56
0,29
0,72
0,52
4M1-Ar16-4M1-Ar16-4M1
0,72
0,09
0,56
0,29
0,72
0,55
4М1-6-4М1-6-К4
0,68
0,11
0,50
0,34
0,72
0,53
4М1-8-4М1-8-К4
0,68
0,11
0,50
0,34
0,72
0,55
4М1-10-4М1-10-К4
0,68
0,11
0,50
0,34
0,72
0,58
4М1-12-4М1-12-К4
0,68
0,11
0,50
0,34
0,72
0,61
4М1-16-4М1-16-К4
0,68
0,11
0,50
0,34
0,72
0,65
4M1-Ar6-4M1-Ar6-K4
0,68
0,11
0,50
0,34
0,72
0,60
4М1-Аr8-4М1-Аr8-К4
0,68
0,11
0,50
0,34
0,72
0,62
4M1-Ar10-4M1-Ar10-K4
0,68
0,11
0,50
0,34
0,72
0,65
4М1-Аr12-4М1-Аr12-К4
0,68
0,11
0,50
0,34
0,72
0,68
4М1-Аr16-4М1-Аr16-К4
0,68
0,11
0,50
0,34
0,72
0,72
4М1-6-4М1-6-И4
0,66
0,17
0,34
0,35
0,5
0,59
4М1-8-4М1-8-И4
0,66
0,17
0,34
0,35
0,5
0,61
4М1-10-4М1-10-И4
0,66
0,17
0,34
0,35
0,5
0,64
4М1-12-4М1-12-И4
0,66
0,17
0,34
0,35
0,5
0,68
4М1-16-4М1-16-И4
0,66
0,17
0,34
0,35
0,5
0,72
4М1-Аr6-4М1-Аr6-И4
0,66
0,17
0,34
0,35
0,5
0,64
4М1-Аr8-4М1-Аr8-И4
0,66
0,17
0,34
0,35
0,5
0,67
4М1-Аr10-4М1-Аr10-И4
0,66
0,17
0,34
0,35
0,5
0,71
4М1-Аr12-4М1-Аr12-И4
0,66
0,17
0,34
0,35
0,5
0,75
4М1-Аr16-4М1-Аr16-И4
0,66
0,17
0,34
0,35
0,5
0,80
Примітка. Значення приведеного опору теплопередачі приймають виходячі з розмірів склопакета
(1,0 х 1,0) м і коефіцієнтів емісії:
– 0,16-0,18 – для твердого покриття
– 0,06-0,08 – для м’якого покриття
Примечание. Значения приведенного сопротивления теплопередаче принимают исходя из размеров стеклопакета (1,0 х 1,0) м и коэффициентов эмисии:
– 0,16-0,18 – для твердого покрытия
– 0,06-0,08 – для мягкого покрытия
ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99) С.31
ДОДАТОК Б
(рекомендований)
Мінімальна товщина стекол
ПРИЛОЖЕНИЕ Б
(рекомендумое)
Минимальная толщина стекол
Таблиця Б.1
Таблица Б.1
Довжина склопакета, мм
Длина стеклопакета, мм
Клас виробів за опором вітровому навантаженню за ДСТУ Б В.2.6-23
(ГОСТ 23166)
Класс изделий по сопротивлению ветровой нагрузке по ГОСТ 23166
Ширина стеклопакета, мм
Ширина стеклопакета, мм
До 700 вкл.
Понад 700 до 1000 Свыше 700 до 1000
До 1000 вкл.
А
4
5
Б
4
4
В
3
4
Г
3
3
Д
3
3
Понад 1000 до 1300 вкл. Св. 1000 до 1300 вкл.
А
5
5
Б
4
5
В
4
4
Г
3
4
Д
3
3
Понад 1300 до 1600 вкл. Св. 1300 до 1600 вкл.
А
5
6
Б
5
5
В
4
4
Г
4
4
Д
3
4
Понад 1600 до 1800 вкл.
Св. 1600 до 1800 вкл.
А
6
6
Б
5
6
В
5
5
Г
4
4
Д
4
4
ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99) С.32
ДОДАТОК В (рекомендований)
Визначення герметичності склопакетів
В.1 Суть методу полягає у визначенні герметичності склопакетів під гідростатичним тиском води.
В.2 Відбирання зразків
Випробування проводять на двох зразках склопакетів розміром не менше (500 х 500) мм.
В.3 Апаратура
Ємкість з вакуумною присоскою, заповнена водою.
Термометр за ГОСТ 28498 з похибкою вимірювання не більше 1°С.
В.4 Проведення випробувань
Кожний зразок склопакета поміщають на (24±1) год у ємкість з водою, яка має температуру (23±5)°С. Схему показано на рисунку B.1. Зразок розміщують таким чином, щоб відстань від стінки ємкості до бічної грані склопакета була не менше 40 мм. Якщо склопакет містить стекла різної товщини, його кладуть більш товстим склом униз.
Рівень води повинен бути вище поверхні склопакета не менше ніж на 400 мм.
Після виймання склопакета з води він підлягає візуальному огляду.
8.5 Оцінка результату
Вважають, що зразки витримали випробування, якщо вони не мають слідів проникнення води в камери склопакетів.
В. 6 Для проведення кваліфікаційних і періодичних випробувань відбирають чотири зразки склопакетів.
ПРИЛОЖЕНИЕ В
(рекомендуемое)
Определение герметичности стеклопакетов
B.1 Сущность метода заключается в определении герметичности стеклопакетов под гидростатическим давлением воды.
В.2 Отбор образцов
Испытания проводят на двух образцах стеклопакетов размером не менее (500 х 500) мм.
В.3 Аппаратура
Емкость с вакуумной присоской, заполненная водой.
Термометр по ГОСТ 28498 с погрешностью измерения не более 1°С.
В.4 Проведение испытаний
Каждый образец стеклопакета помещают на (24±1) ч в емкость с водой, имеющей температуру (23±5)°С. Схема показана на рисунке B.1. Образец помещают таким образом, чтобы расстояние от стенки емкости до боковой грани стеклопакета было не менее 40 мм. Если стеклопакет содержит стекла разной толщины, его укладывают более толстым стеклом вниз.
Уровень воды должен быть выше поверхности стеклопакета не менее чем на 400 мм.
После извлечения стеклопакета из воды его подвергают визуальному осмотру.
8.5 Оценка результата
Образцы считают выдержавшими испытание, если они не имеют следов проникновения воды в камеры стеклопакетов.
В. 6 Для проведения квалификационных и периодических испытаний отбирают четыре образца стеклопакетов.
1 – ємкість з водою; 2 – зразок склопакета; 3 – вакуумна присоска
Рисунок В.1 – Схема випробувань склопакетів на герметичність
Рисунок В.1 – Схема испытаний стеклопакетов на герметичность
ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99) С.33
Два зразки випробовують на точку роси і визначають її значення для кожного зразка, потім зразки розрізають і визначають ефективність вологопоглинача за 6.18.
Два інших зразки випробовують згідно з В.3, В.4. Час витримування зразків під навантаженням складає (72±1) год. Після проведення випробування визначають точку роси і після розрізання зразків ефективність вологопоглинача кожного зразка за 6.18. За результат випробувань приймають гірше значення за кожним показником, який випробували.
Результат випробування визнають позитивним, якщо значення точки роси і ефективність вологопоглинача усіх чотирьох зразків відповідають вимогам даного стандарту, а результати випробувань перших двох зразків відрізняються від результатів випробувань других двох зразків не більше, ніж на 10 %.
Два образца испытывают на точку росы и определяют ее значение для каждого образца, затем образцы разрезают и определяют эффективность влагопоглотителя по 6.18.
Два других образца испытывают согласно В.3, В.4. Время выдержки образцов под нагрузкой составляет (72±1) ч. После проведения испытания определяют точку росы и после разрезки образцов эффективность влагопоглотителя каждого образца по 6.18. За результат испытаний принимают худшее значение по каждому испытанному показателю.
Результат испытания признают положительным, если значения точки росы и эффективность влагопоглотителя всех четырех образцов соответствуют требованиям настоящего стандарта, а результаты испытаний первых двух образцов отличаются от результатов испытаний вторых двух образцов не более, чем на 10 %.
ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99) С.34
УДК 666.157:006.354 МКС 91.060.50 И 17
Ключові слова: склопакет, основні розміри, характеристики, упакування, маркування, методи контролю
Ключевые слова: стеклопакет, основные размеры, характеристики, упаковка, маркировка, методы контроля
Введено: «ИМЦ» ( г. Киев, ул. М. Кривоноса, 2а; т/ф. 249-34-04 )
З А К О Н У К Р А Ї Н И Про захист прав споживачів
( Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 30, ст.379 ) { Вводиться в дію Постановою ВР N 1024-XII ( 1024-12 ) від 12.05.91,
ВВР, 1991, N 30, ст.380 } { В редакції Закону N 3682-XII ( 3682-12 ) від 15.12.93, ВВР, 1994,
N 1, ст. 1 } { Із змінами, внесеними згідно із Законами N 82/95-ВР від 02.03.95,
ВВР, 1995, N 14, ст. 90 N 230/95-ВР від 20.06.95, ВВР, 1995, N 23,
ст.182 N 365/97-ВР від 18.06.97, ВВР, 1997, N 35, ст.219 N 783-XIV
( 783-14 ) від 30.06.99, ВВР, 1999, N 34, ст.274 - редакція набирає
чинності одночасно з набранням чинності Законом про Державний бюджет
України на 2000 рік N 2438-III ( 2438-14 ) від 24.05.2001, ВВР, 2001,
N 31, ст.150 N 2779-III ( 2779-14 ) від 15.11.2001, ВВР, 2002, N 9, ст.68
N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.120
N 1252-IV ( 1252-15 ) від 18.11.2003, ВВР, 2004, N 11, ст.137 }
{ В редакції Закону N 3161-IV ( 3161-15 ) від 01.12.2005, ВВР, 2006,
N 7, ст.84 } { Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1779-VI ( 1779-17 )
від 17.12.2009, ВВР, 2010, N 9, ст.84 N 2741-VI ( 2741-17 ) від 02.12.2010,
ВВР, 2011, N 18, ст.123 N 3390-VI ( 3390-17 ) від 19.05.2011, ВВР, 2011,
N 47, ст.531 N 3530-VI ( 3530-17 ) від 16.06.2011, ВВР, 2012, N 2-3, ст.3
N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011 N 3674-VI ( 3674-17 ) від 08.07.2011
N 3795-VI ( 3795-17 ) від 22.09.2011 } { Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду
N 15-рп/2011 ( v015p710-11 ) від 10.11.2011 } Цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і
послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і
надавачами послуг різних форм власності, встановлює права
споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи
реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
1) безпека продукції - відсутність будь-якого ризику для
життя, здоров'я, майна споживача і навколишнього природного
середовища при звичайних умовах використання, зберігання,
транспортування, виготовлення і утилізації продукції;
2) введення продукції в обіг - дії суб'єкта господарювання,
спрямовані на виготовлення або ввезення на митну територію України
продукції з подальшою самостійною або опосередкованою реалізацією
на території України;
3) виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи
або надає послуги;
4) виробник - суб'єкт господарювання, який: виробляє товар
або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення
такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на
упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються
споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший
елемент, який ідентифікує такого суб'єкта господарювання; або
імпортує товар;
5) гарантійний строк - строк, протягом якого виробник
(продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе
зобов'язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни
відповідної продукції у зв'язку з введенням її в обіг;
6) офісне приміщення - будь-яке приміщення (будівля тощо), в
якому знаходиться суб'єкт господарювання або його філія, або його
структурний підрозділ, або представництво;
7) договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і
продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за
яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного
правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком,
квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий
документ);
8) договір, укладений на відстані, - договір, укладений
продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів
дистанційного зв'язку;
9) договір, укладений поза торговельними або офісними
приміщеннями, - договір, укладений із споживачем особисто в місці,
іншому ніж торговельні або офісні приміщення продавця;
10) електронне повідомлення - інформація, надана споживачу
через телекомунікаційні мережі, яка може бути у будь-який спосіб
відтворена або збережена споживачем в електронному вигляді;
11) засоби дистанційного зв'язку - телекомунікаційні мережі,
поштовий зв'язок, телебачення, інформаційні мережі, зокрема
Інтернет, які можуть використовуватися для укладення договорів на
відстані;
12) істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи
недопустимим використання товару відповідно до його цільового
призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після
його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин
і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак:
а) він взагалі не може бути усунутий;
б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних
днів;
в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором;
13) належна якість товару, роботи або послуги - властивість
продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії
продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та
умовам договору із споживачем;
14) нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька
діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та
іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну
поведінку споживача щодо продукції;
15) недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам
нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам
договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також
інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем,
продавцем);
16) нормативний документ - цей термін застосовується у
значенні, визначеному Законом України "Про стандартизацію"
( 2408-14 );
17) послуга - діяльність виконавця з надання (передачі)
споживачеві певного визначеного договором матеріального чи
нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним
замовленням споживача для задоволення його особистих потреб;
18) продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з
договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до
реалізації;
19) продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що
виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення
суспільних потреб;
20) реалізація - діяльність суб'єктів господарювання з
продажу товарів (робіт, послуг);
21) робота - діяльність виконавця, результатом якої є
виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним
замовленням споживача для задоволення його особистих потреб;
22) споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє,
використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для
особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою
діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника;
{ Офіційне тлумачення положень пункту 22 статті 1 див.
в Рішенні Конституційного Суду N 15-рп/2011 ( v015p710-11 ) від 10.11.2011 } 23) споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем
(банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання
продукції;
{ Офіційне тлумачення положень пункту 23 статті 1 див.
в Рішенні Конституційного Суду N 15-рп/2011 ( v015p710-11 ) від 10.11.2011 } 24) строк (термін) придатності - строк (термін), визначений
нормативно-правовими актами, нормативними документами, умовами
договору, протягом якого у разі додержання відповідних умов
зберігання та/або експлуатації чи споживання продукції її якісні
показники і показники безпеки повинні відповідати вимогам
нормативно-правових актів, нормативних документів та умовам
договору;
25) строк служби - календарний строк використання продукції
за призначенням, починаючи від введення в обіг чи після ремонту,
протягом якого виробник (виконавець) гарантує її безпеку та несе
відповідальність за істотні недоліки, що виникли з його вини;
26) торговельне приміщення - майновий комплекс, який займає
окрему споруду (офісне приміщення) або який розміщено у спеціально
призначеній та обладнаній для торгівлі споруді, де суб'єкт
господарювання здійснює діяльність з реалізації товару;
27) фальсифікована продукція - продукція, виготовлена з
порушенням технології або неправомірним використанням знака для
товарів та послуг, чи копіюванням форми, упаковки, зовнішнього
оформлення, а так само неправомірним відтворенням товару іншої
особи.
Стаття 2. Законодавство про захист прав споживачів
1. Законодавство про захист прав споживачів складається з
цього Закону, Цивільного кодексу України ( 435-15 ),
Господарського кодексу України ( 436-15 ) та інших
нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав
споживачів.
Стаття 3. Міжнародні договори
1. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого
надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж
передбачені законодавством України про захист прав споживачів,
застосовуються правила міжнародного договору.
Розділ II ПРАВА СПОЖИВАЧІВ ТА ЇХ ЗАХИСТ
Стаття 4. Права та обов'язки споживачів
1. Споживачі під час придбання, замовлення або використання
продукції, яка реалізується на території України, для задоволення
своїх особистих потреб мають право на:
1) захист своїх прав державою;
2) належну якість продукції та обслуговування;
3) безпеку продукції;
4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію
про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її
виробника (виконавця, продавця);
5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої
внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до
закону;
{ Пункт 5 частини першої статті 4 в редакції Закону
N 3390-VI ( 3390-17 ) від 19.05.2011 } 6) звернення до суду та інших уповноважених органів державної
влади за захистом порушених прав;
7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання
споживачів).
2. Споживачі також мають інші права, встановлені
законодавством про захист прав споживачів.
3. Споживачі зобов'язані:
1) перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з
правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником
(продавцем, виконавцем) документації на товар;
2) в разі необхідності роз'яснення умов та правил
використання товару - до початку використання товару звернутися за
роз'ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої
вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх
функції;
3) користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням
та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених
виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації;
4) з метою запобігання негативним для споживача наслідкам
використання товару - застосовувати передбачені виробником в
товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною
документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких
правил в документації - дотримуватися звичайних розумних заходів
безпеки, встановлених для товарів такого роду.
Стаття 5. Захист прав споживачів
1. Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає
можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і
кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час
придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і
гарантує придбання або одержання продукції іншими законними
способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для
підтримання здоров'я і життєдіяльності.
2. Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних
знань з питань реалізації їх прав.
3. Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений
центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів
та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки
Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що
здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші
державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із
законодавством, а також суди.
{ Частина третя статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011 } Стаття 6. Право споживача на належну якість продукції
1. Продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати
споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію
про цю продукцію.
2. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача
зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну
якість продукції.
3. Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і
майна споживачів, а також навколишнього природного середовища
встановлюються нормативними документами.
Щодо окремих груп продукції зазначені вимоги встановлюються
законами та іншими нормативно-правовими актами.
На товари, що ввозяться на територію України, повинен бути
передбачений законодавством документ, який підтверджує їх належну
якість.
4. Забороняється введення в обіг фальсифікованої продукції.
5. Виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити
використання продукції за призначенням протягом строку її служби,
передбаченого нормативним документом або встановленого ним за
домовленістю із споживачем, а в разі відсутності такого строку -
протягом десяти років.
Виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити технічне
обслуговування та гарантійний ремонт продукції, а також її випуск
і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслуговування
та ремонт, у необхідному обсязі та асортименті запасних частин
протягом усього строку її виробництва, а після зняття з
виробництва - протягом строку служби, в разі відсутності такого
строку - протягом десяти років.
6. Реалізація інтересів споживачів у встановленні вимог до
належної якості продукції забезпечується правом участі споживачів
та їх об'єднань у розробленні нормативних документів згідно із
законодавством.
Стаття 7. Гарантійні зобов'язання
1. Виробник (виконавець) забезпечує належну роботу
(застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих
виробів, протягом гарантійного строку, встановленого
нормативно-правовими актами, нормативними документами чи
договором.
Гарантійний строк на комплектуючі вироби повинен бути не
менший, ніж гарантійний строк на основний виріб, якщо інше не
передбачено нормативно-правовими актами, нормативними документами
чи договором.
2. Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або
на етикетці чи в будь-якому іншому документі, що додається до
продукції.
Гарантійні зобов'язання у будь-якому випадку включають також
будь-які зобов'язання виробника (виконавця) або продавця,
передбачені рекламою.
3. Для продукції, споживчі властивості якої можуть з часом
погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров'я, майна
споживачів і навколишнього природного середовища, встановлюється
строк придатності, який зазначається на етикетках, упаковці або в
інших документах, що додаються до неї при продажу, і який
вважається гарантійним строком.
Строк придатності обчислюється починаючи від дати
виготовлення, яка також зазначається на етикетці або в інших
документах, і визначається або часом, протягом якого товар є
придатним для використання, або датою, до настання якої товар є
придатним для використання.
Продаж товарів, на яких строк придатності не зазначено або
зазначено з порушенням вимог нормативних документів, а також
товарів, строк придатності яких минув, забороняється.
На сезонні товари (одяг, хутряні та інші вироби) гарантійний
строк обчислюється з початку відповідного сезону ( 172-94-п ), що
встановлюється Кабінетом Міністрів України.
4. У разі продажу товарів за зразками, поштою, а також у
випадках, коли час укладення договору купівлі-продажу і час
передачі товару споживачеві не збігаються, гарантійний строк
обчислюється починаючи від дня передачі товару споживачеві, а якщо
товар потребує спеціальної установки (підключення) чи складення -
від дня їх здійснення, а якщо день передачі, установки
(підключення) чи складення товару, а також передачі нерухомого
майна встановити неможливо або якщо майно перебувало у споживача
до укладення договору купівлі-продажу, - від дня укладення
договору купівлі-продажу.
5. Стосовно продукції, на яку гарантійні строки або строк
придатності не встановлено, споживач має право пред'явити продавцю
(виробнику, виконавцю) відповідні вимоги, якщо недоліки було
виявлено протягом двох років, а стосовно об'єкта будівництва - не
пізніше десяти років від дня передачі їх споживачеві.
6. При виконанні гарантійного ремонту гарантійний строк
збільшується на час перебування продукції в ремонті.
Зазначений час обчислюється від дня, коли споживач звернувся
з вимогою про усунення недоліків.
7. При обміні товару його гарантійний строк обчислюється
заново від дня обміну.
8. Гарантійне зобов'язання припиняється на загальних
підставах, передбачених Цивільним кодексом України ( 435-15 ).
9. Гарантійне зобов'язання не припиняється у разі
неможливості виконання такого зобов'язання з причини відсутності
необхідних для його виконання матеріалів, комплектуючих або
запасних частин.
Стаття 8. Права споживача у разі придбання ним товару
неналежної якості
1. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного
строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені
законодавством, має право вимагати:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку
істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця,
виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за
необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у
строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових
для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати
від продавця або виробника:
1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар
грошової суми;
2) вимагати заміни товару на такий же товар або на
аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
2. Стосовно непродовольчих товарів, що перебували у
використанні та були реалізовані через роздрібні комісійні
торговельні підприємства, вимоги споживача, зазначені у частині
першій цієї статті, задовольняються за згодою продавця.
Згідно з цією частиною задовольняються вимоги споживача щодо
товарів, гарантійний строк на які не закінчився.
3. Вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті,
пред'являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі
товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за
місцезнаходженням споживача.
Споживач має право пред'явити одну з вимог, передбачених
частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу
вимогу, передбачену частиною першою цієї статті.
Зазначені вимоги за місцезнаходженням споживача задовольняють
також створені власником продавця торговельні підприємства та
філії, що здійснюють продаж аналогічних придбаним споживачем
товарів, або підприємства, на які ці функції покладено на підставі
договору. Функції представників підприємств-виробників виконують
їх представництва та філії, створені виробниками для цієї мети,
або підприємства, які задовольняють зазначені вимоги на підставі
договору з виробником.
4. Продавець і виробник під час продажу (реалізації) товару
зобов'язані інформувати споживача про підприємства, що
задовольняють вимоги, встановлені частинами першою і третьою цієї
статті. За ненадання такої інформації встановлюється
відповідальність згідно із статтями 15 і 23 цього Закону.
5. Продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги
споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов'язані
прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його
вимоги.
Доставка великогабаритних товарів і товарів вагою понад п'ять
кілограмів продавцю, виробнику (підприємству, що задовольняє
вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) та їх
повернення споживачеві здійснюються за рахунок продавця, виробника
(підприємства, що задовольняє вимоги споживача, встановлені
частиною першою цієї статті).
6. За наявності товару вимога споживача про його заміну
підлягає негайному задоволенню, а в разі виникнення потреби в
перевірці якості - протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю
сторін.
У разі відсутності товару вимога споживача про його заміну
підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання
відповідної заяви. Якщо задовольнити вимогу споживача про заміну
товару в установлений строк неможливо, споживач вправі на свій
вибір пред'явити продавцю, виробнику (підприємству, що виконує їх
функції) інші вимоги, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини
першої цієї статті.
7. Під час заміни товару з недоліками на товар аналогічної
марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості, ціна на
який змінилася, перерахунок вартості не провадиться.
Під час заміни товару з недоліками на такий же товар іншої
марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості перерахунок
вартості товару з недоліками у разі підвищення ціни провадиться
виходячи з його вартості на час обміну, а в разі зниження ціни -
виходячи з вартості на час купівлі.
При розірванні договору розрахунки із споживачем у разі
підвищення ціни на товар провадяться виходячи з його вартості на
час пред'явлення відповідної вимоги, а в разі зниження ціни -
виходячи з вартості товару на час купівлі. Гроші, сплачені за
товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в
разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в
інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом
семи днів.
8. У разі придбання споживачем продовольчих товарів
неналежної якості продавець зобов'язаний замінити їх на товари
належної якості або повернути споживачеві сплачені ним гроші, якщо
недоліки виявлено у межах строку придатності. При цьому розрахунки
із споживачем провадяться в порядку, передбаченому абзацом третім
частини сьомої цієї статті.
9. При пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення
недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти
днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк.
На письмову вимогу споживача на час ремонту йому надається (з
доставкою) товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації)
незалежно від моделі. Для цього продавець, виробник (підприємство,
що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї
статті) зобов'язані створювати (мати) обмінний фонд товарів.
Перелік таких товарів ( 172-94-п ) визначається Кабінетом
Міністрів України.
За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару
аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний
день затримки усунення недоліків понад установлений строк
(чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно
в розмірі одного відсотка вартості товару.
При усуненні недоліків шляхом заміни комплектуючого виробу
або складової частини товару, на які встановлено гарантійні
строки, гарантійний строк на новий комплектуючий виріб і складову
частину обчислюється починаючи від дня видачі споживачеві товару
після ремонту.
10. Споживач має право пред'явити виробнику (продавцю) вимогу
про безоплатне усунення недоліків товару після закінчення
гарантійного строку. Ця вимога може бути пред'явлена протягом
установленого строку служби, а якщо такий не встановлено -
протягом десяти років, якщо в товарі було виявлено недоліки
(істотні недоліки), допущені з вини виробника. Якщо цю вимогу не
задоволено у строки, передбачені частиною дев'ятою цієї статті,
споживач має право на свій вибір пред'явити виробникові
(продавцеві) інші вимоги, відповідно до частини першої цієї
статті.
11. Вимоги споживача розглядаються після пред'явлення
споживачем розрахункового документа, а щодо товарів, на які
встановлено гарантійний строк, - технічного паспорта чи іншого
документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу.
Під час продажу товару продавець зобов'язаний видати
споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що
засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу.
У разі втрати споживачем технічного паспорта чи іншого
документа, що його замінює, їх відновлення здійснюється у порядку,
визначеному законодавством.
12. Виробник зобов'язаний відшкодувати всі збитки продавця
(підприємства, що задовольняє вимоги споживача, встановлені
частиною першою цієї статті), який розглядає претензію споживача
до придбаного товару.
Продавець (виробник) товарів зобов'язаний у місячний строк
відшкодувати підприємству, що виконує його функції, збитки, яких
воно зазнало у зв'язку із задоволенням вимог споживача,
передбачених цією статтею.
13. Вимоги, встановлені частиною першою цієї статті щодо
товарів, виготовлених за межами України, задовольняються за
рахунок продавця (імпортера).
14. Вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають
задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що
задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї
статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення
споживачем правил користування товаром або його зберігання.
Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто
або через свого представника.
Стаття 9. Права споживача при придбанні товару належної
якості
1. Споживач має право обміняти непродовольчий товар належної
якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо
товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном,
кольором, розміром або з інших причин не може бути ним
використаний за призначенням.
Споживач має право на обмін товару належної якості протягом
чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк
не оголошений продавцем. { Абзац другий частини першої статті 9 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2741-VI ( 2741-17 ) від
02.12.2010 }
Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не
використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі
властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ,
виданий споживачеві разом з проданим товаром.
Перелік товарів, що не підлягають обміну (поверненню)
( 172-94-п ) з підстав, зазначених у цій статті, затверджується
Кабінетом Міністрів України.
2. Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу,
споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного
асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірвати
договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого
товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж
надходженні відповідного товару в продаж. Продавець зобов'язаний у
день надходження товару в продаж повідомити про це споживача, який
вимагає обміну товару.
3. При розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із
споживачем провадяться виходячи з вартості товару на час його
купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день
розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день
розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не
пізніше ніж протягом семи днів.
Стаття 10. Права споживача у разі порушення умов договору про
виконання робіт (надання послуг)
1. Споживач має право відмовитися від договору про виконання
робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо
виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за
договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у
визначений строк стає неможливим.
Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят
відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право
розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що
залишилася.
2. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане
очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з
умовами договору, споживач має право призначити виконавцю
відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання
цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати
відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій
особі за рахунок виконавця.
3. У разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій
послузі) споживач має право на свій вибір вимагати:
1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі
(наданій послузі) у розумний строк;
2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої
послуги);
3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу
і такої ж якості чи повторного виконання роботи;
4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків
виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням
третьої особи;
5) реалізації інших прав, що передбачені чинним
законодавством на день укладення відповідного договору.
Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення
недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або
під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення
недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) -
протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором,
чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої
послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку,
встановленого законодавством або договором.
4. За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків
споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування
збитків.
Якщо істотні недоліки було виявлено в роботі (послузі),
виконаній з матеріалу споживача, споживач має право вимагати на
свій вибір або виконання її з такого ж матеріалу виконавця, або
розірвання договору і відшкодування збитків.
Зазначені вимоги можуть бути пред'явлені споживачем протягом
строків, передбачених нормативно-правовими актами та нормативними
документами, умовами договору, а в разі відсутності таких строків
- протягом десяти років.
5. У разі коли виконавець не може виконати (прострочує
виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний
день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах)
прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох
відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено
законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не
визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі
трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі
невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного
виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання
зобов'язання в натурі.
6. Виконавець не несе відповідальності за невиконання,
прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання
та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе,
що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії
непереборної сили.
7. Про відступи від умов договору та інші недоліки в роботі
(послузі), що не могли бути виявлені при звичайному способі її
прийняття, споживач зобов'язаний повідомити виконавцеві не пізніше
трьох діб після їх виявлення.
8. Виконавець залежно від характеру і специфіки виконаної
роботи (наданої послуги) зобов'язаний видати споживачеві
розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи
(надання послуги).
9. Виконавець зобов'язаний протягом місяця відшкодувати
збитки, що виникли у зв'язку з втратою, псуванням чи пошкодженням
речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт (надання
послуг). Виконавець не звільняється від відповідальності, якщо
рівень його наукових і технічних знань не дав змоги виявити
особливі властивості речі, прийнятої ним від споживача для
виконання робіт (надання послуг).
Якщо виконання робіт (надання послуг) вимагає використання
додаткових матеріалів, такі матеріали повинні відповідати вимогам
безпеки, встановленим законодавством до таких матеріалів.
10. Виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю,
здоров'ю або майну споживача, що виникла у зв'язку з використанням
речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів,
пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт
(надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних
знань, що дає змогу виявити їх властивості, згідно із
законодавством.
11. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) виникає
необхідність у додаткових роботах (послугах), що не були
передбачені умовами договору, виконавець зобов'язаний одержати від
споживача дозвіл на виконання таких робіт (надання послуг).
Будь-які додаткові роботи (послуги), виконані (надані)
виконавцем без згоди споживача, не створюють для споживача
будь-яких зобов'язань щодо їх оплати.
12. Якщо після укладення договору стане очевидним, що роботи
(послуги), зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або
інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги
споживача, виконавець зобов'язаний негайно повідомити про це
споживача.
Виконавець зобов'язаний таким же чином повідомити споживача,
якщо вартість робіт (послуг) може істотно зрости, ніж можна було
очікувати під час укладення договору.
Споживач має право відмовитися від договору про виконання
робіт (надання послуг) без штрафних санкцій з боку виконавця у
разі виникнення обставин, передбачених в абзацах першому та
другому цієї частини.
13. Вимоги цієї статті не поширюються на виконання робіт з
гарантійного ремонту.
Стаття 11. Права споживача в разі придбання ним продукції у
кредит
1. Договір про надання споживчого кредиту укладається між
кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець
надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх
споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах,
встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх
разом з нарахованими відсотками.
Не вважається пропонуванням споживчого кредиту застереження
про можливість надання його під час придбання продукції.
Надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на
території України забороняється. { Частину першу статті 11
доповнено абзацом третім згідно із Законом N 3795-VI ( 3795-17 )
від 22.09.2011 }
2. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту
кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі
про:
1) особу та місцезнаходження кредитодавця;
2) кредитні умови, зокрема:
а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;
б) форми його забезпечення;
в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей
між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;
г) тип відсоткової ставки;
ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;
д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному
значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за
кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса,
страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та
укладенням договору про надання споживчого кредиту;
{ Підпункт "д" пункту 2 частини другої статті 11 в редакції Закону
N 3795-VI ( 3795-17 ) від 22.09.2011 } е) строк, на який кредит може бути одержаний;
є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів,
їх частоту та обсяги;
ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;
з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка
є необхідною, ким вона здійснюється;
и) податковий режим сплати відсотків та про державні
субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від
кого споживач може одержати докладнішу інформацію;
і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт
господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність,
встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
3. Кредитодавець не має права вимагати від споживача
відомостей, які не стосуються визначення його платоспроможності та
не є необхідними для надання споживчого кредиту.
Персональні дані, одержані від споживача або іншої особи у
зв'язку з укладенням та виконанням договору про надання споживчого
кредиту, можуть використовуватися виключно для оцінки фінансового
стану споживача та його спроможності виконати зобов'язання за
таким договором.
Не є порушенням положень абзацу другого цієї частини
повідомлення кредитодавцем відомостей про споживача Бюро кредитних
історій, яке займається збиранням, обробленням, зберіганням,
захистом і використанням інформації відповідно до законодавства
про формування і ведення кредитних історій.
Фінансові установи несуть відповідальність за порушення прав
споживачів у сфері захисту персональних даних згідно із законом.
4. Договір про надання споживчого кредиту укладається у
письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві.
Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був
переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.
Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які
збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не
були зазначені у договорі. { Абзац другий частини четвертої
статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3795-VI
( 3795-17 ) від 22.09.2011 }
Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про
надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії,
платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону.
Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає
здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у
визначенні цього Закону, є нікчемною. { Частину четверту статті 11
доповнено новим абзацом до згідно із Законом N 3795-VI ( 3795-17 )
від 22.09.2011 }
У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються:
1) сума кредиту;
2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача
(у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням
відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг
(реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з
одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням
договору про надання споживчого кредиту; { Абзац шостий частини
четвертої статті 11 в редакції Закону N 3795-VI ( 3795-17 ) від
22.09.2011 }
3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься
частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови
надання кредиту;
4) право дострокового повернення кредиту;
5) річна відсоткова ставка за кредитом;
6) умови дострокового розірвання договору; { Абзац десятий
частини четвертої статті 11 в редакції Закону N 3795-VI
( 3795-17 ) від 22.09.2011 }
7) інші умови, визначені законодавством. { Абзац частини
четвертої статті 11 в редакції Закону N 3795-VI ( 3795-17 ) від
22.09.2011 }
Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання
споживачем тексту детального розпису сукупної вартості споживчого
кредиту, зазначеного у договорі про надання споживчого кредиту або
у додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його
кеглем, меншим за кегль шрифту основного тексту, злиття кольору
шрифту з кольором фону. { Абзац дванадцятий частини четвертої
статті 11 в редакції Закону N 3795-VI ( 3795-17 ) від 22.09.2011 }
5. До договорів із споживачами про надання споживчого кредиту
застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в
договорах, зокрема положення, згідно з якими:
1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення
повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або
частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або
інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач
одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими
фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як
і ставка за його кредитом;
2) споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти
інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною
кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору
вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором
прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для
споживача;
3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором,
крім відсоткової ставки;
4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила
зміни відсоткової ставки.
6. Споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів
відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого
кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається
з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.
Відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке
споживач зобов'язаний подати особисто чи через уповноваженого
представника або надіслати кредитодавцю до закінчення строку,
зазначеного в абзаці першому цієї частини.
З відкликанням згоди на укладення договору про надання
споживчого кредиту споживач повинен одночасно повернути
кредитодавцю кошти або товари, одержані згідно з договором.
Споживач також сплачує відсотки за період між моментом
одержання коштів та моментом їх повернення за ставкою,
встановленою в договорі.
Споживач не зобов'язаний сплачувати будь-які інші збори у
зв'язку з відкликанням згоди.
Кредитодавець зобов'язаний повернути споживачеві кошти,
сплачені ним згідно з договором про надання споживчого кредиту,
але не пізніше, ніж протягом семи днів. За кожний день затримки
повернення споживачу коштів, сплачених ним згідно з договором про
надання споживчого кредиту понад установлений строк (сім днів),
споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка суми,
належної до повернення кредитодавцем.
7. Право відкликання згоди не застосовується щодо:
1) споживчих кредитів, забезпечених іпотекою;
2) споживчих кредитів на придбання житла;
3) споживчих кредитів, наданих на купівлю послуги, виконання
якої відбулося до закінчення строку відкликання згоди.
8. Споживач має право достроково повернути споживчий кредит,
у тому числі шляхом збільшення суми періодичних виплат.
Якщо споживач скористався правом повернення споживчого
кредиту шляхом збільшення суми періодичних виплат, встановлених в
абзаці першому цієї частини, кредитодавець зобов'язаний здійснити
відповідне коригування кредитних зобов'язань споживача у бік їх
зменшення.
Споживач у разі дострокового повернення споживчого кредиту
сплачує відсотки за користування кредитом та вартість всіх послуг,
пов'язаних з обслуговуванням та погашенням кредиту, за період
фактичного користування кредитом. { Частину восьму статті 1
доповнено абзацом третім згідно із Законом N 3795-VI ( 3795-17 )
від 22.09.2011 }
Кредитодавцю забороняється відмовляти споживачу в прийнятті
платежу у разі дострокового повернення споживчого кредиту.
{ Частину восьму статті 1 доповнено абзацом четвертим згідно із
Законом N 3795-VI ( 3795-17 ) від 22.09.2011 }
Кредитодавцю забороняється встановлювати споживачу будь-яку
додаткову плату, пов'язану з достроковим поверненням споживчого
кредиту. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка
передбачає сплату споживачем будь-якої додаткової плати у разі
дострокового повернення споживчого кредиту, є нікчемною. { Частину
восьму статті 1 доповнено абзацом п'ятим згідно із Законом
N 3795-VI ( 3795-17 ) від 22.09.2011 }
9. У разі реалізації споживачем своїх прав, передбачених
статтями 8 і 10 цього Закону, ці права діють і стосовно
кредитодавця, що надав йому споживчий кредит для придбання
продукції. Кредитодавець у такому випадку зобов'язаний повернути
споживачеві суму вже здійснених ним виплат при розірванні договору
купівлі-продажу (виконання роботи, надання послуги) або здійснити
відповідне коригування кредитних зобов'язань споживача.
10. Якщо кредитодавець згідно з договором про надання
споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов
договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк
виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи
застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у
разі:
1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків
щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом,
забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла
щонайменше - на три календарні місяці; або
{ Пункт 1 частини десятої статті 11 в редакції Закону N 3795-VI
( 3795-17 ) від 22.09.2011 } 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на
десять відсотків; або
3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує
п'ять відсотків суми кредиту; або
4) іншого істотного порушення умов договору про надання
споживчого кредиту.
Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання
споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких
не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або
повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем
протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом,
забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання
житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення
про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду
споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого
кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність. { Абзац шостий
частини десятої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3795-VI ( 3795-17 ) від 22.09.2011 }
11. Якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового
провадження звертається з вимогою про повернення споживчого
кредиту або погашення іншого боргового зобов'язання споживача,
кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати
або винагороди від споживача за таке звернення.
12. Кредитодавець має право проводити за погодженням із
споживачем реструктуризацію заборгованості за договором про
надання споживчого кредиту.
Реструктуризація, зокрема, здійснюється шляхом:
1) надання позичальникам відстрочки сплати суми основного
боргу за договорами про надання споживчого кредиту на строк не
більше трьох років;
2) продовження строку договору про надання споживчого кредиту
з урахуванням обмежень, що діють у банках, та обставин щодо
фінансового стану позичальника;
3) зміни механізму нарахування відсотків таким чином, щоб
частина щомісячних платежів з обслуговування кредитів не
перевищувала 35 відсотків сукупного місячного доходу сім'ї;
4) поділу існуючого кредитного зобов'язання в іноземній
валюті за договором про надання споживчого кредиту на:
зобов'язання, забезпечене іпотекою, у розмірі залишку кредиту
на момент реструктуризації, вираженого в гривнях за курсом, що
діяв на момент отримання кредиту;
зобов'язання, не забезпечене іпотекою, у розмірі різниці
залишку кредиту в гривнях за курсом на момент реструктуризації та
залишку кредиту в гривнях за курсом, що діяв на момент отримання
кредиту, яке повністю виконується в кінці строку договору про
надання споживчого кредиту.
Банк має право за реструктуризованими згідно із цією частиною
договорами звільнити позичальників від сплати будь-яких штрафних
санкцій за несвоєчасне виконання умов кредитних договорів, що
виникли до дати такої реструктуризації.
У разі якщо позичальник у повному обсязі та своєчасно виконає
реструктуризовані зобов'язання за кредитним договором протягом
трьох років з дня реструктуризації боргу, комерційний банк має
право на щорічне зменшення на 0,5 відсотка суми основного
непогашеного боргу протягом наступних п'яти років з віднесенням
зазначеної суми до складу витрат банку.
{ Статтю 11 доповнено частиною дванадцятою згідно із Законом
N 3795-VI ( 3795-17 ) від 22.09.2011 } 13. Кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача про
передачу третій стороні своїх прав за договором про надання
споживчого кредиту.
{ Статтю 11 доповнено частиною тринадцятою згідно із Законом
N 3795-VI ( 3795-17 ) від 22.09.2011 } При цьому кредитодавцю забороняється:
1) надавати неправдиву інформацію про наслідки несплати
споживчого кредиту;
2) вилучати продукцію у споживача без його згоди або без
одержання відповідного судового рішення;
3) зазначати на конвертах з поштовими повідомленнями
інформацію про те, що вони стосуються несплати боргу або
споживчого кредиту;
4) вимагати стягнення будь-яких сум, не зазначених у договорі
про надання споживчого кредиту;
5) звертатися без згоди споживача за інформацією про його
фінансовий стан до третіх осіб, які пов'язані зі споживачем
родинними, особистими, діловими, професійними або іншими
стосунками у соціальному бутті споживача;
6) вчиняти дії, що вважаються нечесною підприємницькою
практикою;
7) вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності
якого минув.
{ Офіційне тлумачення положень статті 11 див.
в Рішенні Конституційного Суду N 15-рп/2011 ( v015p710-11 ) від 10.11.2011 } Стаття 12. Права споживача в разі укладення договору поза
торговельними або офісними приміщеннями
1. Положення цієї статті не застосовуються до договорів,
укладених поза торговельними або офісними приміщеннями, і які
стосуються:
1) договорів споживчого кредиту;
2) правочинів з нерухомим майном;
3) правочинів з цінними паперами;
4) договорів страхування.
2. У разі реалізації продукції поза торговельними або
офісними приміщеннями продавець (виконавець) зобов'язаний надати
споживачеві документ, який засвідчує факт укладення договору і є
підставою для виникнення взаємних прав та обов'язків. Такий
документ повинен містити інформацію про:
1) дату укладення договору;
2) найменування та місцезнаходження продавця (виконавця);
3) найменування продукції;
4) ціну;
5) строк виконання робіт (надання послуг);
6) інші істотні умови договору;
7) права та обов'язки сторін договору.
У разі ненадання такої інформації суб'єкт господарювання несе
відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
3. У разі реалізації продукції поза торговельними або
офісними приміщеннями споживач має право розірвати договір за
умови повідомлення про це продавця (виконавця) протягом
чотирнадцяти днів з дати одержання документа, який засвідчує факт
здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями
чи прийняття продукції або першої поставки такої продукції, за
умови, що така продукція є річчю, а прийняття чи поставка
продукції відбувається пізніше часу одержання споживачем документа
на їх продаж.
4. У разі реалізації продукції поза торговельними або
офісними приміщеннями продавець (виконавець) повинен повернути
сплачені гроші без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту
повідомлення споживачем про розірвання договору. Споживач має
право не повертати продукцію або результати роботи чи послуги до
моменту повернення йому сплаченої ним суми грошей.
5. У разі розірвання договору, укладеного поза торговельними
або офісними приміщеннями, споживач повинен повідомити продавця
(виконавця) про місце, де продукція може бути повернена.
Договором може передбачатися, що продукція або результати
робіт (послуг), що були надіслані поштою, повинні у разі
розірвання договору також бути повернені поштою.
Будь-які витрати, пов'язані з поверненням продукції,
покладаються на продавця (виконавця). Продавець (виконавець)
повинен відшкодувати витрати споживача у зв'язку з поверненням
продукції.
У разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або
офісними приміщеннями, обов'язок споживача зберігати у себе
продукцію припиняється по закінченні шістдесяти днів після її
одержання. Якщо продавець (виконавець) не вживає заходів для
повернення її собі протягом зазначеного періоду, така продукція
переходить у власність споживача без виникнення зобов'язання з
оплати її вартості.
6. Якщо споживачеві не було надано документ, який засвідчує
факт здійснення правочину поза торговельними або офісними
приміщеннями, такий правочин не є підставою для виникнення
обов'язків для споживача.
У разі ненадання документа або підтвердження інформації
споживач повідомляє продавця (виконавця) про недійсність договору.
Продавець (виконавець) протягом тридцяти днів з моменту одержання
такого повідомлення повинен повернути споживачеві одержані кошти
та відшкодувати витрати, понесені споживачем у зв'язку з
поверненням продукції.
7. Для здійснення права на розірвання договору споживач
повинен зберігати одержану продукцію у незміненому стані.
Знищення, пошкодження або псування продукції, що сталося не з
вини споживача, не позбавляє споживача права на розірвання
договору. Зменшення вартості продукції внаслідок відкриття
упаковки, огляду чи перевірки продукції не позбавляє права
споживача на розірвання договору.
8. У разі коли продавець (виконавець) або третя особа надала
споживачеві кредит на суму коштів за договором, укладеним поза
торговельними або офісними приміщеннями, такий кредит втрачає
чинність у момент розірвання договору.
9. Якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених
строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої
суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві
виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості
продукції за кожний день затримки повернення грошей.
Стаття 13. Право споживача у разі укладення договору на
відстані
1. Положення цієї статті не застосовуються до договорів,
укладених на відстані, які стосуються:
1) правочинів з нерухомим майном, крім оренди такого майна;
2) правочинів з цінними паперами;
3) фінансових послуг;
4) продажу товарів торговельними автоматами;
5) телекомунікаційних послуг;
6) правочинів, здійснених на аукціоні, якщо участь у ньому
можлива і без використання засобів дистанційного зв'язку.
2. Перед укладенням договорів на відстані продавець
(виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про:
1) найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження
та порядок прийняття претензії;
2) основні характеристики продукції;
3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати;
4) гарантійні зобов'язання та інші послуги, пов'язані з
утриманням чи ремонтом продукції;
5) інші умови поставки або виконання договору;
6) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає
періодичні поставки продукції або послуг;
7) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона
відрізняється від граничного тарифу;
8) період прийняття пропозицій;
9) порядок розірвання договору.
У разі ненадання такої інформації суб'єкт господарювання несе
відповідальність згідно із статтями 15 і 23 цього Закону.
3. Факт надання інформації відповідно до вимог частини другої
цієї статті повинен бути підтверджений письмово або за допомогою
електронного повідомлення. Інформація, підтверджена таким чином,
не може бути змінена продавцем (виконавцем) в односторонньому
порядку.
Підтвердження інформації не вимагається, якщо послуга
надається засобами дистанційного зв'язку і оплачується через
оператора телекомунікаційних послуг.
4. Споживач має право розірвати укладений на відстані договір
шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом
чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту
одержання товару чи першої поставки товару.
Якщо відповідно до абзацу другого частини третьої цієї статті
підтвердження інформації не вимагається, споживач може розірвати
договір протягом чотирнадцяти днів з моменту його укладення.
У разі продажу матеріальних речей їх повернення також
свідчить про розірвання договору.
Якщо підтвердження інформації не відповідає вимогам частини
третьої цієї статті, строк, протягом якого споживач має право
розірвати договір, становить дев'яносто днів з моменту одержання
такої інформації, або у разі продажу матеріальних речей - з
моменту одержання товару або першої поставки товару. Якщо протягом
цього строку підтвердження інформації було виправлене, споживач
має право розірвати договір протягом чотирнадцяти днів з моменту
одержання виправленого підтвердження.
5. У разі коли інше не передбачено договором, споживач не має
права розірвати договір, укладений на відстані, якщо:
1) надання послуги або поставка товару електронними засобами
зв'язку за згодою споживача відбулися до закінчення строку
розірвання договору, визначеного у частині четвертій цієї статті,
про що споживачеві було повідомлено у підтвердженні інформації;
2) ціна товару або послуги залежить від котировок на
фінансовому ринку, тобто поза контролем продавця;
3) договір стосується виготовлення або переробки товару на
замовлення споживача, тобто якщо товар не може бути проданий іншим
особам або може бути проданий лише з істотними фінансовими
втратами для продавця (виконавця);
4) споживач відкрив аудіо- чи відеокасету або носій
комп'ютерного забезпечення, які постачаються запечатаними;
5) договір стосується доставки періодичних видань;
6) договір стосується лотерей чи інших азартних ігор.
6. Якщо інше не передбачено договором, укладеним на відстані,
продавець повинен поставити споживачеві товар протягом прийнятного
строку, але не пізніше тридцяти днів з моменту одержання згоди
споживача на укладення договору.
У разі неможливості виконання договору через відсутність
замовленого товару продавець повинен негайно повідомити про це
споживача, але не пізніше тридцяти днів з моменту одержання згоди
споживача на укладення договору.
Продавець може використовувати стандартну умову у договорі
про можливість заміни товару в разі його відсутності іншим
товаром. Така умова вважатиметься справедливою, якщо:
1) інший товар відповідає меті використання замовленого
товару;
2) має таку ж або кращу якість;
3) його ціна не перевищує ціни замовленого товару.
Про наявність такої умови у договорі споживач повинен бути
повідомлений перед укладенням договору в порядку, передбаченому
частиною другою цієї статті.
7. До договору, укладеного на відстані, застосовуються
положення, передбачені частинами п'ятою - дев'ятою статті 12 цього
Закону.
Стаття 14. Право споживача на безпеку продукції (товарів,
наслідки робіт)
1. Споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов
її використання, зберігання і транспортування була безпечною для
його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також
не завдавала шкоди його майну.
У разі відсутності нормативних документів,
нормативно-правових актів, що містять обов'язкові вимоги до
продукції, використання якої може завдати шкоди життю, здоров'ю
споживача, навколишньому природному середовищу, а також майну
споживача, відповідні органи виконавчої влади, що здійснюють
державний захист прав споживачів, зобов'язані негайно заборонити
випуск і реалізацію такої продукції.
2. На товари (наслідки робіт), використання яких понад
визначений строк є небезпечним для життя, здоров'я споживача,
навколишнього природного середовища або може заподіяти шкоду майну
споживача, встановлюється строк служби (строк придатності). Ці
вимоги можуть поширюватись як на виріб у цілому, так і на окремі
його частини.
Виробник (виконавець, продавець) повинен попереджати
споживача про встановлений строк служби (строк придатності) товару
(наслідків роботи) або його частини, обов'язкові умови його
використання та можливі наслідки в разі їх невиконання, а також
про необхідні дії після закінчення цього строку.
Забороняється змінювати строк служби (строк придатності),
який зазначено на етикетці, упаковці або у супровідних документах
на товар, а також вводити в обіг товари, строк придатності яких
минув.
3. Якщо для безпечного використання продукції, її зберігання,
транспортування та утилізації необхідно додержуватися спеціальних
правил, виробник (виконавець) зобов'язаний розробити такі правила
та довести їх до продавця або споживача, а продавець - до
споживача.
4. Продукція, на яку актами законодавства або іншими
нормативними документами встановлено обов'язкові вимоги щодо
забезпечення безпеки для життя, здоров'я споживачів, їх майна,
навколишнього природного середовища і передбачено нанесення
національного знака відповідності, повинна пройти встановлену
процедуру оцінки відповідності. Виробник має право маркувати
продукцію національним знаком відповідності за наявності
декларації про відповідність та/або сертифіката відповідності,
виданих згідно із законодавством.
Реалізація продукції (у тому числі імпортних товарів) без
маркування національним знаком відповідності та/або без
сертифіката відповідності чи декларації про відповідність
забороняється.
Підставою для митного оформлення імпорту таких товарів на
територію України є наявність передбачених законодавством
документів, які засвідчують факт проходження ними процедури оцінки
відповідності.
Відповідальність за порушення вимог щодо безпеки продукції,
передбачених цією частиною, визначається цим Законом та іншими
законодавчими актами.
5. Якщо встановлено, що при додержанні споживачем правил
використання, зберігання чи транспортування товарів (наслідків
робіт) вони завдають або можуть завдати шкоди життю, здоров'ю,
майну споживача чи навколишньому природному середовищу, виробник
(виконавець, продавець) зобов'язаний негайно припинити їх
виробництво (реалізацію) до усунення причин заподіяння шкоди, а в
необхідних випадках - вжити заходів щодо вилучення їх з обігу і
відкликання у споживачів.
Якщо причини заподіяння шкоди усунути неможливо, виробник
(виконавець) зобов'язаний зняти таку продукцію з виробництва,
вилучити з обігу, відкликати у споживачів. У разі невиконання цих
обов'язків зняття продукції з виробництва, вилучення з обігу і
відкликання у споживачів проводиться за приписом органів
виконавчої влади, що здійснюють контроль за безпекою продукції.
Виробник (виконавець) зобов'язаний відшкодувати у повному
обсязі завдані споживачам збитки, пов'язані з відкликанням
продукції.
6. Створюючи новий (модернізований) товар, розробник повинен
подати технічну документацію відповідному органу для проведення
державної експертизи на його відповідність вимогам щодо безпеки
для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього
природного середовища.
7. Виробник (виконавець) зобов'язаний інформувати споживача
про можливий ризик і про безпечне використання продукції за
допомогою прийнятих загальновідомих у міжнародній практиці
позначень.
Стаття 15. Право споживача на інформацію про продукцію
1. Споживач має право на одержання необхідної, доступної,
достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує
можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна
бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення
роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Інформація про продукцію повинна містити:
1) назву товару, найменування або відтворення знака для
товарів і послуг, за якими вони реалізуються;
2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна
відповідати вітчизняна продукція;
3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів
харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі
їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок),
номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну
цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх
окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що
поширюється на конкретний продукт;
4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які
встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо
застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені
нормативно-правовими актами;
5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів
харчування генетично модифікованих компонентів; { Абзац сьомий
частини першої статті 15 в редакції Закону N 1779-VI ( 1779-17 )
від 17.12.2009 }
6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання
продукції;
6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної
інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або
майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та
приводить інформацію про неї до відповідності; { Частину першу
статті 15 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 1779-VI
( 1779-17 ) від 17.12.2009 }
7) дату виготовлення;
8) відомості про умови зберігання;
9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);
10) правила та умови ефективного і безпечного використання
продукції;
11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків
роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх
закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих
дій;
12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця,
продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття
претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне
обслуговування.
Інформація про послуги, пов'язані з концертною,
гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю,
повинна містити дані про використання чи невикористання
виконавцями музичних творів фонограм власного вокального,
інструментального, вокально-інструментального виконання музичного
твору з музичним супроводом або без нього чи фонограм музичного
супроводу до власного вокального, інструментального,
вокально-інструментального виконання музичного твору.
Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації,
споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію.
Стосовно продукції, яка за певних умов може бути небезпечною
для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього
природного середовища, виробник (виконавець, продавець)
зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про таку
продукцію і можливі наслідки її споживання (використання).
Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із
законодавством про мови.
2. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті,
доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем)
у супровідній документації, що додається до продукції, на
етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній
наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в
окремих сферах обслуговування.
Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де
вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього
за допомогою засобів дистанційного зв'язку.
Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні,
повинні супроводжуватись інформацією про їх походження.
3. Продавець (виконавець), який реалізує продукцію, повинен
обов'язково зазначати ціну кожної одиниці такої продукції або
однієї категорії продукції та ціну однієї стандартної одиниці цієї
продукції.
Написи щодо ціни реалізації продукції мають бути чіткими і
простими для розуміння.
Ціна продукції повинна включати в себе всі податки та
неподаткові обов'язкові платежі, які відповідно до законодавства
сплачуються споживачем під час придбання відповідної продукції.
На аукціонних торгах споживачам повинна повідомлятися
стартова ціна продажу відповідного товару.
Ціна товару зазначається за одну упаковку такого товару, а
якщо товар поставляється без упаковки - за одиницю вимірювання,
яка звичайно застосовується до такого товару.
У разі коли за одну ціну пропонується кілька товарів, робіт
або послуг чи їх поєднання або якщо продавець (виконавець) надає
споживачеві при реалізації однієї продукції право одержати іншу
продукцію за зниженою ціною, до споживача доводиться інформація
щодо:
1) змісту та вартості пропозиції та у разі пропонування
товарів, робіт або послуг за одну ціну - ціни таких товарів, робіт
або послуг, взятих окремо;
2) умови прийняття пропозиції, зокрема строку її дії та
будь-яких обмежень, включаючи обмеження щодо кількості.
4. Вживання понять "знижка" або "зменшена ціна" або будь-яких
інших, аналогічних за значенням, дозволяється лише з додержанням
таких умов:
1) якщо вони застосовуються до продукції, яку безпосередньо
реалізує суб'єкт господарювання;
2) якщо такого роду знижка або зменшення ціни застосовується
протягом визначеного та обмеженого періоду часу;
3) якщо ціна продукції є нижчою від її звичайної ціни.
5. Вживання поняття "розпродаж" або будь-яких інших,
аналогічних йому, дозволяється лише з додержанням таких умов:
1) якщо здійснюється розпродаж усіх товарів у межах певного
місця або чітко визначеної групи товарів;
2) якщо тривалість розпродажу обмежено в часі;
3) якщо ціни товарів, що підлягають розпродажу, є меншими від
їх звичайної ціни.
6. Після публічного повідомлення про початок проведення
розпродажу, застосування знижок або зменшення ціни до споживачів
повинна доводитися інформація про ціну продукції, що була
встановлена до початку проведення відповідного розпродажу,
застосування знижок або зменшення ціни, а також ціну цієї ж
продукції, встановлену після їх початку.
7. У разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної
або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника
(виконавця, продавця) спричинило:
1) придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві
властивостей, - споживач має право розірвати договір і вимагати
відшкодування завданих йому збитків;
2) неможливість використання придбаної продукції за
призначенням - споживач має право вимагати надання у прийнятно
короткий, але не більше місяця, строк належної інформації. Якщо
інформацію в обумовлений строк не буде надано, споживач має право
розірвати договір і вимагати відшкодування збитків;
3) заподіяння шкоди життю, здоров'ю або майну споживача -
споживач має право пред'явити продавцю (виробнику, виконавцю)
вимоги, передбачені законом, а також вимагати відшкодування
збитків, завданих природним об'єктам, що перебувають у його
володінні на праві власності або на інших підставах, передбачених
законом чи договором.
{ Пункт 3 частини сьомої статті 15 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3390-VI ( 3390-17 ) від 19.05.2011 } 8. Збитки, завдані споживачеві недобросовісною рекламою,
підлягають відшкодуванню винною особою у повному обсязі.
Продавець не звільняється від відповідальності у разі
неодержання ним від виробника (імпортера) відповідної інформації
про товар.
9. Під час розгляду вимог споживача про відшкодування
збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про
продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з
припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості
та характеристики продукції, яку він придбаває.
Стаття 16. Відповідальність за шкоду, завдану внаслідок
недоліків продукції (дефекту в продукції)
1. Шкода, завдана внаслідок недоліків продукції (дефекту в
продукції), відшкодовується відповідно до закону.
{ Стаття 16 в редакції Закону N 3390-VI ( 3390-17 ) від 19.05.2011 } Стаття 17. Права споживача у сфері торговельного та інших
видів обслуговування
1. За всіма споживачами однаковою мірою визнається право на
задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів
обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування
прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім
випадків, передбачених нормативно-правовими актами.
2. Споживач має право на вільний вибір продукції у зручний
для нього час з урахуванням режиму роботи продавця (виконавця).
Продавець (виконавець) зобов'язаний всіляко сприяти
споживачеві у вільному виборі продукції.
Забороняється примушувати споживача придбавати продукцію
неналежної якості або непотрібного йому асортименту.
3. Продавець (виконавець) зобов'язаний надати споживачеві
достовірну і доступну інформацію про найменування, належність та
режим роботи свого підприємства.
4. Споживач має право на перевірку якості, безпеки,
комплектності, міри, ваги та ціни продукції, що придбавається
(замовляється), демонстрацію безпечного та правильного її
використання. На вимогу споживача продавець (виконавець)
зобов'язаний надати йому контрольно-вимірювальні прилади,
документи про якість, безпеку, ціну продукції.
У разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити
причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник)
зобов'язаний у триденний строк з дня одержання від споживача
письмової згоди організувати проведення експертизи продукції.
Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника).
Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли
після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним
встановлених правил використання, зберігання чи транспортування
або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а
споживач зобов'язаний відшкодувати продавцю (виконавцю,
підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення
експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право
на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.
5. У разі порушення прав споживача на підприємствах сфери
обслуговування продавець (виробник, виконавець) і працівники цих
підприємств несуть відповідальність, встановлену законом.
Стаття 18. Визнання недійсними умов договорів, що обмежують
права споживача
1. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у
договори із споживачем умови, які є несправедливими.
2. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу
добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних
прав та обов'язків на шкоду споживача.
3. Несправедливими є, зокрема, умови договору про:
1) звільнення або обмеження юридичної відповідальності
продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження
здоров'я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця
(виконавця, виробника);
2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця
(виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або
часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем
(виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови
про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у
разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника);
3) встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як
надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;
4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не
повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови
споживача укласти або виконати договір, без встановлення права
споживача на одержання відповідної компенсації від продавця
(виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням
ним договору;
5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно
великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості
продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором;
6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати
договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке
право не надається;
7) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати
кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з
ініціативи продавця (виконавця, виробника);
8) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати
договір, укладений на невизначений строк із споживачем без
повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом;
9) установлення невиправдано малого строку для надання
споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на
визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору,
якщо споживач не висловить відповідного наміру;
10) установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він
не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору;
11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в
односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд
або на підставах, не зазначених у договорі;
12) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в
односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є
предметом договору;
13) визначення ціни товару на момент його поставки
споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості
збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у
разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент
укладення договору;
14) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати
відповідність продукції умовам договору або надання йому
виключного права щодо тлумачення договору;
15) обмеження відповідальності продавця (виконавця,
виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або
обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих
формальностей;
16) встановлення обов'язку споживача виконати всі
зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не
виконає своїх;
17) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати
свої права та обов'язки за договором третій особі, якщо це може
стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для
споживача, без його згоди.
4. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не
є вичерпним.
Положення пункту 8 частини третьої цієї статті не
застосовується до умови договорів про надання споживчого кредиту,
відповідно до якої кредитодавець встановлює право розірвати
договір в односторонньому порядку за наявності підстав, визначених
законодавством, та за умови негайного повідомлення кожної із
сторін про розірвання договору.
Положення пункту 11 частини третьої цієї статті не
застосовується до договорів, укладених на невизначений строк, за
умови встановлення в таких договорах обов'язковості повідомлення
заздалегідь споживача про намір змінити умови договору і надання
йому у зв'язку з цим права на розірвання договору.
Положення пункту 13 частини третьої цієї статті не
застосовується до положень про індексацію ціни, що відповідають
законодавству, якщо умови та метод розрахунку ціни чітко і
недвозначно визначено у договорі.
Положення пунктів 8, 11 та 13 частини третьої цієї статті не
застосовуються до:
1) операцій із цінними паперами, фінансовими послугами та
іншими товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни
котировок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках,
які не контролюються продавцем;
2) договорів про купівлю/продаж іноземної валюти, дорожніх
чеків або про міжнародні грошові перекази, номіновані в іноземній
валюті.
5. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи
ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано
недійсним.
6. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним
зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача:
1) такі положення також підлягають зміні; або
2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.
7. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з
моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни,
такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
8. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами
тлумачаться на користь споживача.
9. Якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують
права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні
відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.
Споживач має право на відшкодування збитків, завданих йому
виробником (виконавцем, продавцем), у зв'язку з використанням
останнім переваг свого становища у виробничій чи торговельній
діяльності.
Стаття 19. Заборона нечесної підприємницької практики
1. Нечесна підприємницька практика забороняється.
Нечесна підприємницька практика включає:
1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв
недобросовісної конкуренції;
2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить
споживача в оману або є агресивною.
2. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати
споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому
випадку він не погодився б, така практика вводить в оману
стосовно:
1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність,
переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне
обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка,
кількість, специфікація, географічне або інше походження,
очікувані результати споживання чи результати та основні
характеристики тестів або перевірок товару;
2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої
підтримки виробником продавця або продукції;
3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або
інших цінових переваг;
4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті;
5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента,
зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус,
наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або
промислової власності, його відзнаки та нагороди;
6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує.
Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під
час пропонування продукції споживачу не надається або надається у
нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна
для здійснення свідомого вибору.
3. Забороняються як такі, що вводять в оману:
1) пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною,
якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не
зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що
можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики
продукції;
2) пропонування з метою реалізації однієї продукції до
реалізації іншої;
3) відмова від пред'явлення споживачу товару, що
пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару
протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка
товару;
4) недостовірне повідомлення про наявність обмеженої
кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття
швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для
прийняття свідомого рішення;
5) пропонування до вільної реалізації продукції, яка вилучена
з обігу або щодо обігу якої існують обмеження;
6) недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій
безпеці споживача або його сім'ї, якщо він не придбає чи не
замовить продукцію;
7) утворення, експлуатація або сприяння розвитку
пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання
компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів
до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції;
8) використання повідомлення про розпродаж у зв'язку із
припиненням суб'єкта господарювання, його структурного підрозділу
або припинення відповідного виду господарської діяльності, тоді як
це не відповідає дійсності.
Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не
є вичерпним.
4. Агресивною вважається підприємницька практика, яка
фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного
впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або
поведінку споживача стосовно придбання продукції.
При встановленні того, чи містить підприємницька практика
елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги
береться:
1) час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання
продукції;
2) вживання образливих або загрозливих висловів;
3) використання тяжкої для споживача обставини, про яку
продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення
споживача;
4) встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних
перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором,
включаючи положення про право споживача розірвати договір або
замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб'єктом
господарювання;
5) загроза здійснити незаконні або неправомірні дії.
5. Як агресивні забороняються такі форми підприємницької
практики:
1) створення враження, що споживач не може залишити
приміщення продавця (виконавця) без укладення договору або
здійснення оплати;
2) здійснення тривалих та/або періодичних візитів до житла
споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій
або залишення житла;
3) здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних
або інших повідомлень без згоди на це споживача;
4) вимога оплати продукції, поставленої продавцем
(виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди
на її придбання.
Перелік форм агресивної підприємницької практики не є
вичерпним.
6. Правочини, здійснені з використанням нечесної
підприємницької практики, є недійсними.
Суб'єкти господарювання, їх працівники несуть
відповідальність за нечесну підприємницьку практику згідно із
законодавством.
Стаття 20. Правила торговельного, побутового та інших видів
обслуговування
1. Правила торговельного, побутового та інших видів
обслуговування (виконання робіт, надання послуг) затверджуються
Кабінетом Міністрів України. Зазначені правила не можуть
суперечити законодавчим актам.
Стаття 21. Порушення прав споживачів
1. Крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть
бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень
законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для
цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства
про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому
разі порушеними, якщо:
1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право
споживача на свободу вибору продукції;
2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується
свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним
волевиявлення;
3) при наданні послуги, від якої споживач не може
відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець
нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у
нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або
виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій
відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням)
сторонами умов договору;
4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником
якого є споживач;
5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом)
обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної,
достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;
6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною,
неналежної якості, фальсифікованою;
7) ціну продукції визначено неналежним чином;
8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником
якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Стаття 22. Судовий захист прав споживачів
1. Захист прав споживачів, передбачених законодавством,
здійснюється судом.
2. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує
питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
3. Споживачі звільняються від сплати судового збору за
позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
{ Частина третя статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3674-VI ( 3674-17 ) від 08.07.2011 } Стаття 23. Відповідальність за порушення законодавства про
захист прав споживачів
1. У разі порушення законодавства про захист прав споживачів
суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів
обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть
відповідальність за:
1) відмову споживачу в реалізації його прав, установлених
частиною першою статті 8, частиною першою статті 9 і частиною
третьою статті 10 цього Закону, - у десятикратному розмірі
вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї
продукції, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян; { Пункт 1 частини першої статті 23 в редакції Закону
N 2741-VI ( 2741-17 ) від 02.12.2010 }
2) виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає
вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків
вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару,
виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли
відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде
обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
3) реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій
сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її
передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката
відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або
декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним
регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид
продукції, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості одержаної для
реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але
не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у
разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності
не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
4) виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає
вимогам нормативних документів, нормативно-правових актів стосовно
безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього
природного середовища, - у розмірі трьохсот відсотків вартості
виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної
роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п'яти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли
відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде
обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'ятдесяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
5) реалізацію продукції, забороненої відповідним державним
органом для виготовлення та реалізації (виконання, надання), - у
розмірі п'ятисот відсотків вартості одержаної для реалізації
партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше ста
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли
відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде
обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі ста
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
6) реалізацію небезпечного товару (отрути, пестицидів,
вибухо- і вогненебезпечних речовин тощо) без належного
попереджувального маркування, а також без інформації про правила і
умови безпечного його використання - у розмірі ста відсотків
вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше
двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі,
коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде
обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі двадцяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
7) відсутність необхідної, доступної, достовірної та
своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків
вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи,
наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт
господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і
витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян;
8) створення перешкод службовим особам спеціально
уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав
споживачів та структурного підрозділу з питань захисту прав
споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки
якості продукції, а також правил торговельного та інших видів
обслуговування - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості
реалізованої продукції за попередній календарний місяць, але не
менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у
разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності
не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
9) невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових
осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері
захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів - у
розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
10) реалізацію товару, строк придатності якого минув, - у
розмірі двохсот відсотків вартості залишку одержаної для
реалізації партії товару, але не менше п'яти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян;
11) порушення умов договору між споживачем і виконавцем про
виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків
вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії,
вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від одного до десяти
відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній
календарний місяць, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян.
2. Суми штрафів зараховуються до державного бюджету.
Порядок їх стягнення визначається Кабінетом Міністрів
України.
3. У разі невиконання в добровільному порядку суб'єктами
господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного
господарства, визначених у статті 26 цього Закону рішень
(постанов) спеціально уповноваженого центрального органу
виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, його
територіальних органів та їх посадових осіб про накладення
стягнення примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється
державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом
України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).
Розділ III ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ СПОЖИВАЧІВ
(ОБ'ЄДНАННЯ СПОЖИВАЧІВ)
Стаття 24. Громадські організації споживачів (об'єднання
споживачів)
1. З метою захисту своїх законних прав та інтересів споживачі
мають право об'єднуватися у громадські організації споживачів
(об'єднання споживачів).
2. Об'єднання споживачів є громадськими організаціями, що
провадять свою діяльність відповідно до Закону України "Про
об'єднання громадян" ( 2460-12 ).
3. Держава підтримує діяльність об'єднань споживачів.
Стаття 25. Права громадських організацій споживачів
(об'єднань споживачів)
1. Об'єднання споживачів мають право:
1) вивчати споживчі властивості продукції, попит на неї,
проводити опитування населення для виявлення громадської думки про
якість товарів, що випускаються і реалізуються, та ціни на них;
2) проводити самостійно або звертатися до уповноважених
державних органів щодо проведення експертизи та випробування
продукції;
3) одержувати від органів виконавчої влади, органів місцевого
самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і
завдань;
4) сприяти відповідним державним органам у здійсненні
контролю за якістю продукції та обслуговування;
5) надавати юридичну і консультаційну допомогу споживачам
згідно із законодавством;
6) вносити пропозиції щодо розроблення нормативних
документів, які встановлюють вимоги до якості продукції;
7) представляти і захищати інтереси споживачів в органах
виконавчої влади та органах місцевого самоврядування згідно із
законодавством;
8) вносити органам виконавчої влади і суб'єктам
господарювання пропозиції про заходи щодо підвищення якості
продукції, про тимчасове зупинення випуску та реалізації
продукції, яка не відповідає встановленим вимогам щодо якості, про
припинення виробництва, вилучення з реалізації продукції, що
становлять небезпеку для життя, здоров'я та майна громадян або
завдають шкоди навколишньому природному середовищу, фальсифіковану
та дефектну продукцію, а також про коригування цін, встановлених з
порушенням законодавства;
9) звертатися з позовом до суду про визнання дій продавця,
виробника (підприємства, що виконує їх функції), виконавця
протиправними щодо невизначеного кола споживачів і припинення цих
дій.
При задоволенні такого позову суд зобов'язує порушника
довести рішення суду у встановлений ним строк через засоби масової
інформації або іншим способом до відома споживачів.
Рішення суду, що набрало законної сили, про визнання дій
продавця, виробника (підприємства, що виконує їх функції),
виконавця протиправними щодо невизначеного кола споживачів є
обов'язковим для суду, що розглядає позов споживача щодо
цивільно-правових наслідків їх дій з питань, чи мали місце ці дії
і чи були здійснені вони цими особами;
10) відповідно до законодавства захищати у суді права
споживачів, які не є членами громадських організацій споживачів
(об'єднань споживачів);
11) звертатися до правоохоронних органів та органів
виконавчої влади про притягнення до відповідальності осіб, винних
у випуску та реалізації продукції неналежної якості;
12) інформувати громадськість про права споживачів;
13) сприяти розвитку міжнародного співробітництва у сфері
захисту прав та інтересів споживачів.
Розділ IV ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ВЛАДИ У СФЕРІ ЗАХИСТУ
ПРАВ СПОЖИВАЧІВ
Стаття 26. Повноваження спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади у сфері
захисту прав споживачів, його територіальних
органів та органу виконавчої влади Автономної
Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів
{ Назва статті 26 в редакції Закону N 3530-VI ( 3530-17 ) від 16.06.2011 } 1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої
влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи
в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної
Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки
Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль
за додержанням законодавства про захист прав споживачів,
забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав
споживачів і мають право: { Абзац перший статті 26 в редакції
Закону N 3530-VI ( 3530-17 ) від 16.06.2011 }
1) давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання
приписи про припинення порушень прав споживачів;
2) перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і
послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції,
додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також
додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно
відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які
виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих
суб'єктів.
Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту
прав споживачів;
3) відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і
послуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів,
сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для
перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи
у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на
право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою
вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок
коштів державного бюджету. У разі встановлення за результатами
проведених досліджень (експертизи) факту реалізації продукції
неналежної якості та/або фальсифікованої суб'єкт господарювання,
що перевірявся, відшкодовує здійснені за це витрати. Кошти
відшкодовування витрат зараховуються до державного бюджету.
Порядок відбору ( 215-94-п ) таких зразків визначається Кабінетом
Міністрів України;
( Положення першого речення пункту 3 частини першої статті 26 у
частині оплати вартості зразків і проведених досліджень (експертизи)
за рахунок коштів державного бюджету набирає чинності з 1 січня
2007 року. До цієї дати зазначена оплата здійснюється за рахунок
суб'єктів господарювання, що перевіряються згідно з абзацом другим
пункту 1 Прикінцевих положень цього Закону ) 4) проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із
споживачами за реалізовану продукцію. У разі неможливості
повернення продукції, яка була використана (одержана) під час
контрольної перевірки, відшкодування затрат відноситься на
результати діяльності суб'єктів господарювання. Порядок
( 215-94-п ) проведення таких перевірок визначається Кабінетом
Міністрів України;
5) одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання, що
перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують
якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що
використовуються для виробництва цієї продукції;
6) припиняти відвантаження і реалізацію товарів, що не
відповідають вимогам нормативних документів, до усунення
суб'єктами господарювання виявлених недоліків;
7) забороняти суб'єктам господарювання реалізацію споживачам
продукції:
а) на яку відсутні документи, що засвідчують її відповідність
вимогам нормативних документів;
б) на яку в нормативно-правових актах та нормативних
документах встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення
безпеки життя, здоров'я, майна споживачів та охорони навколишнього
природного середовища, якщо продукцію внесено до переліку
продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, але яка не має
сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання відповідності);
в) ввезеної на територію України без документів, які
підтверджують її належну якість;
г) на яку строк придатності не зазначено або зазначено з
порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк
придатності яких минув;
ґ) яка є фальсифікованою;
8) приймати рішення про:
а) припинення суб'єктами господарювання сфери торгівлі і
послуг, у тому числі ресторанного господарства, реалізації та
виробництва продукції, що не відповідає вимогам
нормативно-правових актів та нормативних документів, - до усунення
виявлених недоліків;
б) тимчасове припинення діяльності суб'єктів господарювання
сфери торгівлі (секцій, відділів), послуг, у тому числі
ресторанного господарства, складів підприємств оптової і
роздрібної торгівлі та організацій незалежно від форми власності,
що систематично реалізують товари неналежної якості, порушують
правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання та
транспортування товарів, - до усунення виявлених недоліків;
9) опломбовувати у порядку, передбаченому законодавством,
виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб'єктів
господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного
господарства, а також несправні, з неправильними показаннями, з
пошкодженим повірочним тавром або без нього, чи з таким, строк дії
якого закінчився, засоби вимірювальної техніки, за допомогою яких
здійснюється обслуговування споживачів, з подальшим повідомленням
про це територіальних органів спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації,
метрології та сертифікації;
10) подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів;
11) передавати матеріали перевірок на дії осіб, що містять
ознаки злочину, органам дізнання чи досудового слідства;
12) накладати на винних осіб у випадках, передбачених
законодавством, адміністративні стягнення.
Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за
місцезнаходженням спеціально уповноваженого центрального органу
виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів або його
територіальних органів, а на території Автономної Республіки Крим
- органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері
захисту прав споживачів; { Абзац другий пункту 12 статті 26 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 3530-VI ( 3530-17 ) від
16.06.2011 }
13) накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і
послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення,
передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається
Кабінетом Міністрів України.
2. Результати перевірок суб'єктів господарювання службовими
особами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої
влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних
органів оформлюються відповідними актами.
Стаття 27. Повноваження інших органів виконавчої влади щодо
захисту прав споживачів
1. Інші органи виконавчої влади здійснюють державний захист
прав споживачів у межах своєї компетенції, визначеної
законодавством.
Стаття 28. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо
захисту прав споживачів
1. Органи місцевого самоврядування з метою захисту прав
споживачів мають право створювати при їх виконавчих органах
структурні підрозділи з питань захисту прав споживачів, які
вправі:
1) розглядати звернення споживачів, консультувати їх з питань
захисту прав споживачів;
2) аналізувати договори, що укладаються продавцями
(виконавцями, виробниками) із споживачами, з метою виявлення умов,
які обмежують права споживачів;
3) у разі виявлення продукції неналежної якості,
фальсифікованої, небезпечної для життя, здоров'я, майна споживачів
і навколишнього природного середовища терміново повідомляти про це
відповідні територіальні органи у справах захисту прав споживачів,
інші органи, що здійснюють контроль і нагляд за якістю і безпекою
продукції;
4) у разі виявлення фактів реалізації продукції, яка не
супроводжується необхідною, доступною, достовірною, своєчасною
інформацією та відповідними документами, або продукції з
простроченим строком придатності - тимчасово зупиняти реалізацію
продукції до пред'явлення інформації, супровідних документів або
припиняти її реалізацію;
5) готувати подання до органу, який видав дозвіл на
провадження відповідного виду діяльності, для вирішення питання
про тимчасове зупинення його дії чи про дострокове анулювання у
разі систематичного порушення прав споживачів;
6) подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів.
Стаття 29. Обов'язки і відповідальність службових осіб
органів виконавчої влади, які здійснюють
захист прав споживачів
1. Службові особи органів виконавчої влади, які здійснюють
захист прав споживачів, зобов'язані суворо додержуватися вимог
законодавства. За невиконання або неналежне виконання обов'язків
службові особи притягаються до відповідальності згідно із
законодавством.
Стаття 30. Розгляд скарг на рішення органів виконавчої влади,
що здійснюють захист прав споживачів, їх службових
осіб, а також на дії таких осіб
1. Скарги на рішення органів виконавчої влади, що здійснюють
захист прав споживачів, їх службових осіб, а також на дії таких
осіб розглядаються в порядку, визначеному законодавством.
2. Подання скарги не зупиняє виконання рішення органу
виконавчої влади, що здійснює захист прав споживачів, його
службових осіб, а також дій таких осіб.
Стаття 31. Відносини органів виконавчої влади, що здійснюють
захист прав споживачів, з правоохоронними органами
1. Працівники правоохоронних органів надають службовим особам
органів виконавчої влади, що здійснюють захист прав споживачів,
допомогу у виконанні ними службових обов'язків та припиняють
незаконні дії фізичних осіб, які перешкоджають виконанню
покладених на них функцій.
Стаття 32. Правовий захист службових осіб спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої
влади у сфері захисту прав споживачів та його
територіальних органів
1. Службова особа спеціально уповноваженого органу виконавчої
влади у сфері захисту прав споживачів при виконанні своїх
службових обов'язків перебуває під захистом закону.
Держава гарантує захист життя, здоров'я, честі, гідності та
майна службової особи спеціально уповноваженого органу виконавчої
влади у сфері захисту прав споживачів і членів її сім'ї від
злочинних посягань та інших протиправних дій.
2. Усі службові особи спеціально уповноваженого органу
виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів підлягають
державному обов'язковому страхуванню за рахунок коштів державного
бюджету.
Порядок та умови страхування службової особи спеціально
уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав
споживачів ( 385-94-п ) встановлюються Кабінетом Міністрів
України.
3. Образа службової особи спеціально уповноваженого органу
виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, а також опір,
погроза, насильство та інші дії, які перешкоджають виконанню
покладених на неї завдань, тягнуть за собою встановлену законом
відповідальність.
У разі каліцтва чи інвалідності, що сталися у зв'язку з
виконанням службових обов'язків, службова особа спеціально
уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав
споживачів одержує компенсацію в розмірі від річного до
п'ятирічного грошового утримання залежно від ступеня втрати
працездатності, а в разі її загибелі із зазначеної причини сім'ї
загиблого виплачується одноразова допомога в розмірі десятирічного
грошового утримання за останньою посадою.
Шкода (збитки), завдані майну службової особи спеціально
уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав
споживачів або членів її сім'ї у зв'язку з виконанням нею
службових обов'язків, компенсуються в повному обсязі за рахунок
коштів державного бюджету з подальшим стягненням цієї суми з
винних осіб.
Розділ V ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Положення першого речення пункту 3 частини першої статті 26 у
частині оплати вартості зразків і проведених досліджень
(експертизи) за рахунок коштів державного бюджету набирає чинності
з 1 січня 2007 року. До цієї дати зазначена оплата здійснюється за
рахунок суб'єктів господарювання, що перевіряються.
2. До приведення у відповідність із цим Законом інші
нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить
цьому Закону.
3. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня
набрання чинності цим Законом:
1) підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України
пропозиції щодо приведення інших законів у відповідність із цим
Законом;
2) відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття
нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
3) привести власні нормативно-правові акти у відповідність із
цим Законом;
4) забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими
центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових
актів, що суперечать цьому Закону.
Голова Верховної Ради Української РСР Л.КРАВЧУК
м. Київ, 12 травня 1991 року
N 1023-XII
Публікації документа
Голос України від 08.06.1991
Відомості Верховної Ради УРСР від 23.07.1991 — 1991 р., № 30, стаття 379